24. Юридичні факти та їх класифікація.

Юридичні факти не є елементом правовідносин, але тісно з ними пов'язані. Більше того, відсутність юридичного факту виключає виникнення та існування правовідносин. Річ в тому, що для того, щоб почав функціонувати механізм правовідносин відповідно до моделі, зафіксованої в нормі права, потрібен зовнішній імпульс, тобто певний привід, який має конкретний фактичний склад. Таким приводом, що служить підставою (образно кажучи, стартовим майданчиком чи пусковим механізмом) для виникнення, а також наступних змін та припинення пра-вових відносин, виступають певні обставини об'єктивної дійсності, тобто соціального чи іншого походження факти. Вони називаються юридичними фактами. Властивості юридичних вони набувають тому, що породжують відповідні правові наслідки, в тому числі правові зв'язки між суб'єктами права. Щодо правовідносин юридичні факти відіграють різну роль.

Так, за характером правових наслідків розрізняють юридичні факти: правостворюючі (наприклад, у разі прийняття на роботу); правозмінюючі (в разі переведення на іншу роботу); правоприпиняючі (в разі звільнення з роботи). Вичерпне уявлення про юридичні факти дає їх класифікація.Юридичні факти можуть виступати в різних формах, а саме: дії, юридично значущі стани, події, правові презумпції та юридичні фікції. Зазначені форми юридичних фактів часто взаємодіють, утворюючи складні за структурою юридичні факти, що дає підстави розрізняти прості та складні юридичні факти (їх іноді називають юридичним складом). Юридичні факти розрізняються між собою й за іншими критеріями. Зокрема, вказані дії і події розрізняються за критерієм залежності від волі суб'єктів. Розглянемо докладніше основні форми юридичних фактів: /. Дії (або діяння). Це виражені зовні акти (акції) активної, а іноді пасивної поведінки, яка є виразом волі суб'єкта. У свою чергу, за критерієм дозволеності законом дії поділяються на правомірні та неправомірні (протиправні). 1.1. Правомірні дії. Такими є: а) юридичні акти, а саме — індивідуальні адміністративні акти та дії посадових осіб, органів, організацій, а також дії окремих громадян, які здійснюються з наміром викликати певні, визначені нормами юридичні наслідки. Наприклад, наказ повноважного керівника про звільнення працівника з посади тягне за собою припинення трудових правовідносин між працівником та роботодавцем (власником підприємства, установи, організації). Подання заяви громадянином (працівником) до комісії з трудових спорів зобов'язує її розглянути трудовий спір у встановлений законом строк (десятиденний строк з дня подання заяви); б) юридичні вчинки — дії, що породжують юридичні наслідки незалежно від усвідомлення та прагнення до цього особи, тобто незважаючи на те, що вони спеціально на це не були спрямовані. Наприклад, набуття авторських прав при створенні творів науки, літератури, мистецтва ставить їх під охорону з боку держави. Юридичними вчинками є передбачені ЦК 1963 р. знахідка загубленої речі (ст. 138), виявлення скарбу (ст. 140) — і те й інше породжує певні цивільно-правові відносини; аналогічний висновок можна зробити щодо рятування майна (ст. 467). 1.2. Неправомірні дії. Такими є правопорушення — кримінальні, адміністративні, дисциплінарні тощо. Наприклад, запізнення на роботу або скоєння іншого дисциплінарного проступку породжує дисциплінарні правовідносини, тобто врегульовані трудовим правом відносини з притягнення винного до дисциплінарної відповідальності. 2. Юридично значущі стани. Це складні юридичні факти, що характеризуються відносною стабільністю і тривалим періодом існування, протягом якого вони можуть неодноразово (причому у поєднанні з іншими фактами) викликати настання правових наслідків. Юридично значущі стани як юридичні факти характеризують різні сторони буття особи: пов'язує виникнення між усиновителем і усиновленим правових відносин, аналогічних тим, що існують між батьками і дітьми. Тому усиновлення, засвідчене в установленому законом порядку, є такою ж за своєю юридичною силою основою виникнення батьківських прав і обов'язків, як і походження дітей від батьків. Юридичними фікціями з інших галузей права можна вважати: погашення та зняття судимості (кримінальне право), погашення та зняття дисциплінарного стягнення (трудове право), погашення адміністративного стягнення (адміністративне право, ст. 39 КпАП), визнання за територією дипломатичного представництва екстериторіальності (міжнародне право) тощо. Юридичні фікції зустрічаємо й в конституційному праві. Наприклад, відоме твердження "влада належить народу" — це юридична фікція. За своїми властивостями влада не може реально належати народові. Найбільше, чим може скористатись народ, — це обрати з числа чесних людей представників інтересів народу, які будуть причетними протягом певного часу до здійснення влади. Але констатація належності влади народу відіграє роль юридичного факту, який у сукупності з іншими обставинами породжує конституційні правовідносини з обрання депутатів.