28. Практика Суду щодо випадків правомірного чи неправомірного позбавлення свободи, передбачених Конвенцією.

29. Гарантії прав особи на свободу та на особисту недоторканність

30. Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції. Обмеження цього права.

Перша норма ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає право на «справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». З цієї норми випливає значний пласт Судової практики, як у частині компонентів закріпленого права людини, так і у частині тлумачення понять «цивільні права та обов’язки», «кримінальне обвинувачення», «суд, встановлений законом», «незалежний і безсторонній суд», «розумний строк» та інших.

Згідно з практикою Суду, ключовими принципами, які повинні скеровувати тлумачення ст.6 Конвенції, є верховенство права і належне відправлення правосуддя.

Перше право, яке судова практика виокремила зі ст.6 Конвенції – право на суд. Суд у своїй практиці застосування ст.6 Конвенції зазначає, що право на суд має два аспекти: право на розгляд цивільного спору в суді та право на розгляд у суді справи про кримінальне обвинувачення. Елементами права на суд є право на доступ до суду, тобто можливість ініціювати судовий розгляд у цивільній праві, право на проведення справедливого судового розгляду та право на виконання остаточного судового рішення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, – одержувати безоплатну допомогу перекладача.

31. Поняття «суд» у практиці Суду.

Поняття суду. Різні гарантії передбачені у ст.6 Конвенції, передбачають наявність суду. Поняттям «суд» Конвенція позначає орган, який характеризується в матеріальному смислі своєю роллю, що стосується відправлення правосуддя: вирішення на основі норм права і по завершенні належного процесу будь-якого питання, що відноситься до його компетенції. Цей орган, згідно з практикою Суду, повинен відповідати іншим вимогам: бути незалежним, особливо щодо виконавчої влади, бути неупередженим, передбачати тривалість мандату його членів, надавати достатні процесуальні гарантії, бути компетентним вирішувати як питання факту, так і питання права, мати право змінити рішення державних органів («Gradinger»).

У низці своїх рішень Суд включив до поняття «суд» також і суди третейські, в тому числі і комісії з трудових спорів. Зокрема у рішення і справі «Регент Компані проти України», Суд визнав, що Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України є судом у розуміння Конвенції.