1. Історичні причини й умови прийняття Конвенції.

Після 2 світової війни виникла потреба у закріплені прав людини та ідей природного права. Тому розпочалась робота над текстом Конвенції розпочалася у 1948р на конгресі Європи у Гаазі. Останній документ цього конгресу проголошував необхідність створ політ та економ союзу Європейських держав, який би діяв на підставі Хартії прав людини та суду який би контролював дотримання цих прав. Така організація була створ. у 1949р в Лондоні та отримала назву Рада Європи. Розпочалася робота над текстом документу про права людини. Остаточний варіант тексту конвенції було підписано 4 листопада 1950р у Римі. Зміни та доповнення до Конвенції вносяться згідно з її нормами шляхом прийняття протоколів до неї. Перший протокол було прийнято 1952, а останній набув чинності 2010. На момент прийняття конвенція була прогресивним актом, який дозволяв громадянам скаржитися до міжнародного суду на порушення їхніх прав державою. Європейський суд з п-в людини розпоч свою роботу у 1958р коли було отримано 8 заяв про визнання юрисдикції суду.

2. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.

Конвенція – це незалежна система “міжнародного загального права”. Ця система розвивається завдяки створенню європейським судом з прав людини прецедентного права.

Cистема Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав.

Структура та зміст Конвенції. Скл. З Преамбули та 3-х розділ.

Розділ І Конвенції – права і свободи містить перелік прав людини, що гарантуються Конвенцією. При цьому одна стаття Конвенції може містити декілька прав: тобто право на справедливий судовий розгляд гарантує право на доступ до суду; розгляд справи протягом розумного строку; право на виконання остаточного судового рішення.

Розділ ІІ Європейський Суд з прав людини містить організаційні та процесуальні норми, які стосуються створення та організації діяльності суду процедури розгляду індивідуальних заяв та міждержавних справ. Положення цього розділу доповнюються правилами регламенту суду, який є самостійним процесуальним документом ухваленим пленарним засіданням суду.

Розділ ІІІ інші положення . Містить норми, які регламентують набуття чинності конвенції визначають дію конвенції, її ратифікацію.

В цілому у першому розділі містяться матеріальні норми, а у другому та третьому організаційні та процесуальні.

3. Протоколи до Конвенції.

До Конвенції прийнято 15 Протоколів, які доповнюють її зміст та є її невідємною частиною: 1. протокол підписаний у 1952р. додає до прав передб Конвенцією право на мирне володіння майном, право на освіту, право на вільні вибори.

4. протокол 1963р. додає до конвенційного захисту такі права як свобода пересування, заборона ув’язнення за борги, заборона вислання громадян, заборона колективного вислання іноземців.

6. протокол 1983р. передб. скасування смертної кари крім ситуації війни чи неминучої загрози війни.

7 протокол1984р містить процедурні гарантії щодо вислання іноземців, право на оскарження вироків у крим.спр. та право на відшкодування у разі судової помилки, не бути притягненим до відповідальності двічі, рівноправність кожного з подружжя.

11 протокол 1998р. реорганізував контрольні механізми конвенції, а саме комісію було ліквідовано, а її повноваження перебрав на себе суд. комітет міністрів РЄ залишився органом який контролює виконання рішень суду, втративши квазісудові повноваження.

12 протокол 2000р. містить норми щодо загальної заборони дискримінації.

13 проток. 2002 встановлює абсолютну заборону застосування смертної кари.

14 протокол1.06.2010 спрямований на посилення ефективності роботи суду. Його норми запроваджують право судді, який засідає одноособово вирішувати питання про прийнятність індивідуальної заяви.