Використана література:

1. А. В. Бердников и др. Медицинские приборы, аппараты, системы и комплексы. Часть I. Технические методы и аппараты для экспресс-диагностики: Учебное пособие. - Казань: Изд-во Казан. гос. техн. ун-та, 2004. –

2. Агаханян T. M. Электронные устройства в медицинских приборах: Учеб. Пособие — М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2005 - 510 с.

3. Аппаратные методы исследований в биологии и медицине / В.П. Олейник, С.Н. Кулиш. - Учеб. пособие. - Харьков: Нац. аэрокосм, ун-т "Харьк. авиац. ин-т", 2004. – С. 78-81.

4. Биомедицинская измерительная техника : учеб. пособие для вузов / Илясов Л. В. - М. : Высш. шк., 2007. - 341 с.

5. Биотехнические системы: Теория и проектирование / Под ред. В.М. Ахутина.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1981.-220с.

6. Биофизика полей и излучений и биоинформатика. Ч.I, II. Физико-биологические основы информационных процессов в живом веществе / Е.И. Нефедов, А.А. Протопопов, А.А. Хадарцев, АА. Яшин. Под ред. А.А. Яшина.-Тула: Изд-воТулГУ, 1998.- 333 с

7. Біомедичні сигнали та їх обробка: Навч. посібник / В.Г. Абакумов, В.О.Геранін, 0.1. Рибін та інш.- К.: ВЕК +, 1997.- 352 с.

8. Боголюбов В.М. Общая физиотерапия / Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н.-С.-Петербург: АООТ “Типография”Правда”, 1997.-480с.

9. В.Х. Сабитов Медицинские инструменты.- М.: Медицина, 1985, .- 175 с.

10. Гурленя А. М., Багель Г. Е. Физиотерапия и курортология нервных болезней — Минск: Вышэйш. шк., 1989. —398 с.

11. Давид Р/Введение в биофизику / Пер. с франц.- М.: Мир, 1982.- 207 с.

12. Дремова Н.Б. Медицинское и фармацевтическое товароведение. Учебное пособие (курс). – Курск: КГМУ, 2005. – 520 с.

13. ДСТУ 3627-97. Вироби медичні. Розроблення і запровадження у виробництво.-К: Вид. Стандартів, 1997.

14. Дубровский В.И. Лечебная физическая терапия: Учебник для студентов вузов. – М.: Гуманитарный издательский центр Владос, 1998. – 608 с.: ил.

15. Зіньковський Ю.Ф., Смердов А.А. Медична техніка в Україні: стан і проблеми розвитку//Вісті Академії інженерних наук України.-1994.-№1.- СІ 17-128.

16. Катона З. Электроника в медицине: Пер. с венг. / Под ред. Н.К.Розмахина - М.: 2000. - 140с.

17. Крейцер А.Г. Руководство по эксплуатации медицинских измерительных приборов.- Л.: Медицина, 1980.- 303 с.

18. Крылов А. А., Марченко В. А. Руководство по физиотерапии. — СПб.: Питер, 2000. — 416 с.

19. Ливенсон А.Р. Электробезопасность медицинской техники // М.: Медицина. 1975. - 164 с.

20. Ливенцев Н.М., Ливенсон А.Р. Электромедицинская аппаратура. М. -1974.-335 с.

21. Медицинская электронная аппаратура для здравоохранения: Пер. с англ. / Л. Кромвелл и др. - М.: Радио и связь, 2001 - 344с.

22. Метрологія медичної та біологічної апаратури: Навч. посібник / Яненко О.П.-Житомир: ЖГГІ, 1998.-158 с.

23. Новосельцев В.Н. Организм в мире техники. Кибернетический аспект.- М.: Наука, 1989.-238 с.

24. ОржешковскийВ. В. Клиническая физиотерапия. - Киев.: 1991.- 285 с.

25. Основи фізичної реабілітації: навч. Посібник. – Кіровоград: РВВКДПІ ім. В. Винниченка, 2004. – 238 с.

26. Панасюк Є. М., Федорів Я. М., Модилевський В. М., Фільчикова З. І. Фізіотерапія. — К.: Здоров’я, 1995. —196 с.

27. ПономаренкоГ. Н. Физические методылечения. - Изд-во.: Санкт-Петербург, 2002.- 304 с.

28. Системи відображення в медицині: Навч. посібник / В.Г. Абакумов, О.1. Рибін, Й. Сватош та шш.- К: ВЕК+, 1999.- 317 с.

29. Смердов А.А., Глиненко Л.К. Інвестиції у медичну техніку: критерії та ефективність // Укр. журн. мед. техніки і технології.-1995.- №3.- С.5-11.

30. Стэси Р. Электроника для биологов и медиков — М.—Л.: Госэнергоиздат, 1962 - 311 с.

31. Терапевтические аппараты и системы / В.П. Олейник. – Учеб. пособие. – Харьков: Нац. аэрокосмический ун-т “Харьк. авиац. ин-т”, 2002. - 93 с.

32. Федорова В. Н.Физические основы использования лазерного излучения в медицине. - Изд-во.: УНПЦ "Энергомаш", 2002.- 64 с.

33. Фердман 3.3. Основы электрохирургии // Ростиздат. 1940. - 20 с.

34. Цыбров,Г.Е. Диагностическая электронная аппаратура. Ред. В.Г. Веданкова.-М., 1988.-144 с.

35. Электронная аппаратура для стимуляции органов и тканей /Под ред Р.И.Утямышева и М. Враны - М.: Энергоатомиздат, 2000 - 384с.

36. Ю. Н. Верхало Электронные приборы для физиологических исследований — М.—Л.: Энергия, 1964. – 42 с.

37. http://www.mobidik-consulting.ru/articles/technology/ (класифікація медичної техніки).

38. http://medprom.ru/medprom/117917 (класифікація медичної техніки).

39. http://www.medteh.info/forum/22-312-1 (класифікація медичної техніки).

40. http://www.missiya-medtehnika.ru/articles/medicinskoe-oborudovanie.html (класифікація медичного обладнання).

41. http://www.medical-promek.com/ru/classification-rus.php (класифікація медичної техніки за потенційним ризиком застосуванн).

42. http://testspb.ru/sertifikaciia/sertifikaciya-medicinskogo-oborudovaniya.html (класифікація медичного обладнання за напрямками в медицині).

43. http://www.rusmg.ru/php/contents.php?id=971 (Класифікація медичного устаткування і інструментів залежно від можливості зараження мікроорганізмами).

44. www.gls-sert.ru/files/default/image/klassifikator.doc (Номенклатурний класифікатор виробів медичного призначення і медичної техніки, Москва, 2007).

45. http://www.tehbez.ru/docum/documshow_documid_615.html (Правила техніки безпеки при експлуатації виробів медичної техніки в установах охорони здоров'я. Загальні вимоги (утв. Мінохоронздоров'я СРСР 27 серпня 1984 р.).

46. http://www.medical-promek.com/ru/classification-ukr.php (Класифікація в залежності від потенційного ризику застосування).

47. http://www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20090701_1.html (Закон України про медичні вироби).

48. http://www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20100607_0.html (проект закону України "Про медичні вироби" від 07.06.2010).

49. http://www.medtehnika.in.ua/medicinskaja_tehnika_v_ukraine.htm

Лекція № 2

Застосування діагностичної тепловізійної техніки

Температура

Температура - величина, що характеризує тепловий стан тіла. Температура прийнята, як величина, що змінюється пропорційно до середньої кінетичної енергії поступального руху молекул. Чисельне значення температури визначається вибраною шкалою вимірювання температури.

В техніці прийнято вимірювати температуру за допомогою градусів Цельсія. За основу взято 100-градусну шкалу, в якій нуль градусів відповідає точці плавлення льоду, а 100 градусів – точці кипіння води за нормальних умов.

В термодинаміці прийнято використовувати шкалу абсолютних температур, названу шкалою Кельвіна. Нулю абсолютної шкали температур відповідає температура - 273,15 градусів Кельвіна. Передусім ми пов'язуємо температуру з суб'єктивними відчуттями «тепла» або «холоду» залежно від того чи поглинає організм тепло або віддає його.

Слід врахувати, що для нормального функціонування будь-якого живого організму необхідний відповідний рівень температури, певна строга циклічність і стабільність її зміни, оскільки життєві цикли і біоритми всіх живих істот нерозривно пов'язані з певними температурними умовами. Порушення цих умов приводить до змін у фізіології і нормальній життєдіяльності всіх живих істот, у тому числі і людини. Організм людини належить до гомойотермних – здатний підтримувати сталу температуру тіла незалежно від коливань температури навколишнього середовища. Поняття гомойотермії стосується ядра тіла (внутрішні органи та головний мозок). Оболонка тіла людини (шкіра та підшкірна клітковина) є пойкілотермними – її температура залежить від температури навколишнього середовища.

Сталість температури ядра тіла є досить відносною, тому що:

1. Мають місце добові коливання температури тіла, які досягають одного градуса (температура мінімальна вночі о 3-4 годині й максимальна ввечері о 17-18 годині).

2. В тілі людини має місце радіальний градієнт температури (температура знижується від ядра до периферії), який на периферії досягає 1°С.

Підтримка сталості температури ядра необхідна для нормального перебігу процесів обміну речовин в клітинах (активність ферментів залежить від температури). Організм людини краще переносить зниження температури – життєдіяльність зберігається до 26 °С. До підвищення температури організм людини менш стійкий – її підвищення до 43 °С протягом більш-менш тривалого часу зумовлює смерть внаслідок порушення процесів обміну речовин та функцій клітин.

Умовою підтримання ізотермії є баланс процесів теплоутворення та тепловіддачі. Регуляція ізотермії здійснюється як за збуренням, так і за відхиленням. Більш вигідним, корисним є вмикання регуляції за збуренням, оскільки при цьому попереджаються несприятливі зміни температури ядра тіла при зміні зовнішньої температури.

Регульованим параметром є температура ядра тіла. Інформація про її величину сприймається центральними терморецепторами, котрі містяться в гіпоталамусі, кровоплинних судинах та передміхуровій залозі. При зміні температури ядра, керуючий пристрій (КП) – центр терморегуляції, котрий міститься в гіпоталамусі, виробляє керуючий сигнал, що спрямований на виконуючі органи – шкіру, потові залози, скелетні м’язи, органи з інтенсивним обміном речовин, змінюючи процеси утворення та виділення тепла повернення температури ядра до нормального рівня. Так здійснюється регуляція за відхиленням.

Але організму набагато вигідніше попереджувати зміну температури у відповідь на стимуляцію теплових чи холодових рецепторів (регуляція за збуренням). Здійснюється вона наступним чином: при дії на організм високої чи низької температури, інформація про це сприймається терморецепторами шкіри та передається в гіпоталамічний центр терморегуляції. Даний центр виробляє та надсилає до виконавчих органів сигнал, котрий змінює діяльність цих органів (процеси віддачі та вироблення тепла) так, що температура ядра не змінюється, не дивлячись на зміну зовнішньої температури.