Фізіотерапевтична апаратура, застосування

АПАРАТУРА ДЛЯ ЕЛЕКТРОЛІКУВАННЯ

Електролікування (електротерапія) – метод фізіотерапії, який базується на дозованому впливі на організм електричного струму, а також електричних, магнітних або електромагнітних полів.

В табл. наведено порогові значення сили струму при його проходженні через тіло людини по шляху «рука—рука» або «рука—ноги».

Таблиця 1Порогові значення змінного та постійного струму

Вид струму	Пороговий відчутний струм, мА	Пороговий невідпускаючий струм, мА	Пороговий фібриляційний струм, мА
Змінний струм частотою 50 Гц	0,5—1,5	6—10	80—100
Постійний струм	5,0—7,0	50—80	300

ЗАСТОСУВАННЯ АПАРАТІВ ДЛЯ ЕЛЕКТРОТЕРАПІЇ ПОСТІЙНИМ СТРУМОМ

Гальванізація

Гальванізація - дія на організм з лікувально-профілактичною метою постійним безперервним електричним струмом малої сили (до 50 мА) і низької напруги (30-80 В) через контактно накладені на тіло хворого електроди.

Введення в організм людини медикаментозного препарату із застосуванням гальванізації називається електрофорезом.

Параметри

Максимальний струм застосовують при гальванізації кінцівок (20-30мА) і тулуба (15-20мА), на обличчі - не перевищує 3-5 мА, на слизових оболонках рота і носа - 2-3 мА

Вплив на біооб’єкт

Під дією прикладеного до тканин зовнішнього електромагнітного поля в них виникає струм провідності. Позитивно заряджені частинки (катіони) рухаються у напрямку до негативного полюса (катоду), а негативно заряджені (аніони) - до позитивно зарядженого полюса (аноду). Підійшовши до металевої пластини електроду, іони відновлюють свою зовнішню електронну оболонку (втрачають свій заряд) і перетворюються на атоми, що володіють високою хімічною активністю (електроліз).

Зустрічаючи великий опір епідермісу, енергія постійного струму частково перетворюється на тепло, частково викликає первинні електрохімічні процеси. У зв'язку з невеликою інтенсивністю струму, кількість тепла незначна. Проте, воно може викликати слабкі біологічні ефекти у вигляді активізації кровообігу і посилення біохімічних процесів.

Взаємодіючи з водою, ці атоми утворюють продукти електролізу. Під анодом утворюється кислота (HCI), а під катодом - луг (КОН, NAOH).

Продукти електролізу є хімічно активними речовинами і в достатній концентрації можуть викликати хімічний опік тканин. Для його запобігання під електродами розміщують, змочені водою прокладки, що дозволяє добитися достатнього розведення хімічно активних з'єднань.

Переміщення іонів під дією постійного електричного струму викликає зміну їх нормального співвідношення в клітинах і міжклітинному просторі.

Важливе значення для біообєкту складає кількісне співвідношення між одно- і двовалентними іонами (іонами натрію і калію з одного боку, кальцію і магнію - з іншого). При збільшенні цього співвідношення, за рахунок зростання кількості іонів натрію і калію, виникає збудження. При зменшенні цього співвідношення, за рахунок збільшення Ca і Mg, відбувається зниження інтенсивності життєвих процесів в тканинах.

Функціональний стан тканин визначається зміною співвідношення водневих і гідроксильних іонів. При цьому, підвищення концентрації водневих іонів біля катоду обумовлює там підвищення збудливості, а гідроксильних іонів біля аноду - пониження. Певне значення в механізмі лікувальної дії постійного струму має явище електроосмосу, в результаті якого під катодом відбуваються набряк і розпушування тканин, а в області аноду - їх ущільнення. Іонні зрушення, зміна кислотно-лужного стану, дисперсності колоїдів в тканинах, утворення біологічно активних речовин надають збудливий вплив на екстеро- і інтерорецептори, створюють потік аферентної імпульсації в сегментарний нервовий апарат і ЦНС. В результаті цієї імпульсації у вегетативних центрах, у тому числі і сегментарного рівня, відбувається формування еферентних імпульсів, що приводять в дію різні органи і системи, з метою усунення або зменшення зрушень, викликаних струмом. В залежності від вираженості цих зрушень і від об'єму тканин, реакції можуть носити місцевий, регіонарний або загальний характер. Зокрема, під катодами розвивається гіперемія, обумовлена розширенням кровоплинних судин і прискорення в них кровоплину. Активізація крово- і лімфообігу відбувається в глибших тканинах міжелектродного простору, підвищується проникність судинних стінок, розкриваються резервні капіляри. Гіперемія виникає за рахунок безпосередньої дії на стінки судин біологічно активних речовин, що утворюються в тканинах: гістаміну, ацетилхоліну, адреналіну, тощо. Активізація кровообігу - це поліпшення трофіки тканин, видалення продуктів метаболізму з патологічних вогнищ, розсмоктування інфільтратів при запальних процесах, розм'якшення і розсмоктування рубців, регенерація пошкоджених тканин, нормалізація порушених функцій.

Отже, у основі біологічної дії постійного гальванічного струму лежать процеси електролізу, зміни концентрації іонів в клітинах і тканинах та поляризаційні процеси. Вони обумовлюють подразнення нервових рецепторів і виникнення рефлекторних реакцій місцевого та загального характеру. Розширюються кровоносні судини, прискорюється кровоплин, в місці дії струму утворюються біологічно активні речовини, такі як гістамін, серотонін і ін. Гальванічний струм надає нормалізуючий вплив на функціональний стан центральної нервової системи, сприяє поліпшенню крово- і лімфообігу, розширює коронарні судини, підвищує функціональні можливості серця, стимулює діяльність залоз внутрішньої секреції, впливає на збудливість нервово-м'язового апарату.

Лікувальний ефект:

Лікувальний ефект: протизапальний, анальгетичний, седативний (на аноді), вазодилятаторний, міорелаксуючий, метаболічний, секреторний (на катоді).

Покази до гальванізації

Травми і захворювання периферичної нервової системи (плексити, невралгії, моно- і полінейропатії і ін.); травми і захворювання ЦНС (черепномозкова травма, розлади мозкового кровообігу, мігрень, функціональні розлади); захворювання органів травлення, що протікають з порушенням моторної і секреторної функцій (хронічний коліт, хронічний гастрит, холецистит, дискінезії жовчовивідних шляхів, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки); серцево-судинні захворювання (артеріальна гіпертензія, стенокардія, атеросклероз); хронічні запальні процеси в різних органах і тканинах; переломи кісток; деякі стоматологічні захворювання (пародонтоз, глосалгія, стоматит і ін.). Сьогодні гальванізація в чистому вигляді застосовується порівняно нечасто; набагато ширше гальванічний струм використовується в методиках медикаментозного електрофорезу.

Протипокази

Протипоказами для проведення гальванізації є: новоутворення або підозри на них, гострі запальні і гнійні процеси, системні захворювання шкіри, важкий перебіг серцево-судинних захворювань, лихоманка, обширні пошкодження і порушення цілісності шкірного покриву, розлади шкірної чутливості в місцях накладання електродів, вагітність, виражена кахексія, індивідуальна непереносимість гальванічного струму.

Техніка і методика проведення гальванізації

На ділянку тіла, що підлягає дії гальванізації, накладають електроди, які сполучають з різними полюсами апарату для гальванізації.

Електрод складається з електропровідної пластинки листового свинцю або вуглецевої тканини і дещо більшої за площею прокладки з гідрофільного матеріалу (марля, фланель, байка) завтовшки не менше 1 см. В якості електродів можуть також застосовуватися стрижні з пресованого вугілля, обернені марлею (у гінекології), спеціальні електроди-ванни (у офтальмології), марлеві тампони, кінці яких сполучені із струмопровідними електродами (при гальванізації носа або зовнішнього слухового проходу).

Гідрофільні прокладки призначені для попередження пошкодження шкіри продуктами електролізу і зменшення її початкового опору. Перед процедурою їх рівномірно змочують теплою водою, а після вживання - ретельно промивають проточною водою, стерилізують кип'ятінням і сушать.

Електроди на хворому, обов'язково фіксуються еластичними бинтами, тілом пацієнта або мішечками з піском.

Ділянки шкіри, на які накладають електроди, повинні бути заздалегідь оглянуті (пошкоджені ділянки шкіри ізолюють або процедури не проводять) і ретельно знежирені.

Розташування електродів на тілі хворого визначається локалізацією, гостротою і характером патологічного процесу. Частіше застосовують місцеві методики (табл.2), при яких електроди розміщують в області патологічного вогнища. Гальванізація проводиться також за загальними і сегментарно-рефлекторними методиками. При гальванізації зазвичай користуються електродами однакової площі. Можна застосовувати і електроди різної площі. При цьому треба пам'ятати, що на електроді меншої площі буде більша щільність струму і він більш активно впливатиме на тканини.

Таблиця 2 Місцева гальванізація (допустима щільність струму

до 0,1мА x см² )

Повздовжньо	Поперечно
Електроди розміщують на одній стороні тіла.	Електроди розміщують на протилежних ділянках тіла.
Впливу піддають поверхнево розміщені тканини.	Впливу піддають глибоко розміщені тканини.

Загальна гальванізація (допустима щільність струму до 0,01- 0,05 мА x см² ). Здійснюють за допомогою гальванічних ванн.

Мал. 1 Чотирьохкамерна гальванічна ванна (http://physis.ru/content/view/89/32/)

Рефлекторно-сегментарна гальванізація - дія на паравертебральні зони різних відділів хребта і відповідні метамери. Найчастіше використовують гальванічний комірець за А.Е.Щербаком.

Мал. 2 Розташування електродів на передній (1) і задній (2) поверхнях

тіла при гальванізації комірцевої (А) і трусикової (Б) зон (по

А.Е.Щербаку) (http://physis.ru/content/view/89/32/)