2. Форми та механізми деградації біосфери

Філософ Луцій Анней Сенека у творі "Студії про природу" писав: "Природа зберігає частини, які її утворюють, в рівновазі, немовби боячись, щоб при порушенні співвідношення частин не обвалився світ". У людській історії до сьогоднішнього дня переважали дві стратегії ставлення до природи. Одна з них -стратегія господарська, коли людина ставиться до довкілля як господар його, беручи звідти необхідне відповідно до своїх потреб, друга - це ставлення до природи воїна - завойовника: він бере що хоче і скільки хоче, не зважаючи на об'єкт завоювання.

Природа, однак потерпає від обох стратегій. Бумерангом це б'є по самій людині. Дедалі більше переконуємося, що нагальною стає потреба розробки третьої стратегії однаково прийнятної як для природи так і для людини.

Адже людина стає більш потужною геологічною силою, перетворюючи своєю діяльністю навколишній світ, вклинюється в систему геокліматичного перерозподілу атомів в біосфері.

Тому, незважаючи на відмінності стратегій "господарська" чи "завойовника", їхня суть одна - вилучення з довкілля певних речовин та енергії, перетворення їх згідно з волею людини, отримання нових речовин та предметів (створення світу людини), а також, що не менш важливо, спричинення певних збурень в самому довкіллі.

На поверхні ця проблема постає як пошук необхідних людині ресурсів, вилучення їх з довкілля, перетворення в процесі людської життєдіяльності і створення потрібних людині речей. З погляду космічного, біосферного вона являє собою перерозподіл матерії за активної участі людини.

Для екології найістотнішими є два аспекти даної проблеми: по-перше, виснаження природного середовища, вичерпання ресурсів, потрібних людині; по-друге, заповнення цього середовища "непотрібними компонентами", що робить його непридатним для проживання.

Мінеральні й енергетичні ресурси - головне джерело матеріального виробництва суспільства. Основою енергетики людства нині є викопне вуглеводневе паливо (вугілля, нафта, природній газ). Це дуже нераціональне використання багатств, які природа накопичувала протягом цілих геологічних епох. Справа в тому, що вуглеводневі ресурси є прекрасною сировиною для хімічного синтезу.

Запаси руд металів теж значною мірою вичерпані багаті родовища у верхніх горизонтах земної

кори.

За останні 100 років людство в 1000 разів збільшило швидкість використання енергетичних ресурсів і в 1000 000 разів - військову могутність. Військова справа і виробництво зброї в розвинених країнах є найпотужнішим споживачем природних ресурсів і одним з найсерйозніших забруднювачів довкілля. Нині промисловість світу випускає в 7 разів більше товарів і видобуває в три рази більше корисних копалин, ніж у 1970 році.

Дуже швидкими темпами деградують ґрунти у всьому світі.

За даними ЮНЕП щорічно через вплив на ґрунти вітрів, ураганів, хімізації, будівництва міст, доріг, промислових об'єктів, розвиток кар'єрів у всьому світі втрачається від 5 до 7 млн. га родючих земель.

Сотні мільйонів гектарів земель потерпають від ерозії. Вітрова і водна ерозії повністю знищують ґрунти або значно зменшують у них вміст азоту, фосфору, калію, ряду мікроелементів - усього від чого залежить родючість.

Однією з найбільших бід після ерозії ґрунтів є їх засолення через неправильне зрошення. Ерозія й засолення ґрунтів призводить до опустелювання земель.

Дедалі відчутнішими стають негативні наслідки хімізації сільського господарства - погіршення стану ґрунтів через накопичення в них шкідливих хімічних речовин після тривалих інтенсивних внесень міндобрив та різних пестицидів. Сільськогосподарські землі є найціннішою частиною земельних ресурсів, бо вони забезпечують людство продуктами харчування.

Берегти землю - це означає розумно по - господарськи її використовувати, щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.

Проблема забезпечення людства чистою водою нині надзвичайно загострилася, оскільки наявні ресурси прісної води в багатьох районах є недостатніми для задоволення всіх споживачів не лише на перспективу, але й на сьогодні.

Обсяг сучасного водозабору на потреби людства, порівняно з планетними запасами води незначний. Однак в сьогоденному водопостачанні населення та виробництва найбільше навантаження припадає на озера, ріки, водосховища, прісні водойми, а також прибережні смуги морів та океанів. Тому враховуючи, що названі джерела вод найвразливіші з точки зору відтворюваності, в ряді місць таке навантаження перевищує будь - які допустимі норми.

Коли мова йде про воду, насамперед увага акцентується на питній воді, на її кількості та якості. Незважаючи на загальну достатню величину, запаси її розподілені нерівномірно. Напр., лише одне озеро Байкал містить 1,5 % світових запасів прісної води, а в багатьох пустелях світу роками, буває не випадає і краплини вологи. Тому в цій ситуації нагальною є потреба пошуку та використання підземних вод, а також перерозподілу водних ресурсів. (Проект перекидання Сибірських рік в Середню Азію).

Господарська діяльність людського суспільства, що посилюється з кожним роком, різко негативно впливає на гідросферу нашої планети, що проявляється у вигляді виснаження ненормованими водовідборами джерел водопостачання; порушення гідрологічного режиму на значних територіях забруднення та засмічення поверхневих та підземних вод. 3. Забруднення природного середовища

Сучасне матеріальне виробництво не тільки гігантський споживач, але й неминуче супроводжується утворенням побічних речовин. Споживацька концепція виробництва привела до того, що відходи та побічні продукти, незалежно від їх шкідливості, протягом довгого часу просто викидалися в навколишнє середовище.

Усі сторонні речовини, що надходять до навколишнього середовища внаслідок людської діяльності, називають антропогенним забрудненням. Антропогенне забруднення може бути у вигляді газоподібних викидів, рідких стоків та твердих відходів. Розглядають такі види антропогенного забруднення навколишнього середовища:

1. Хімічне, що пов'язане з надходженням до навколишнього середовища різноманітних ксенобіотиків;

2. Фізичне, відносяться шуми, електромагнітні випромінювання та руйнування територій;

3.Термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з промислових підприємств і

ТЕЦ;

4.Радіоактивне, що пов'язане з надходженням у природне середовище штучних ізотопів;

5.Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів;

6.Біологічне, при якому в екосистемах з'являються не властиві їм організми.

З розвитком промисловості, енергетики, транспорту, сільського господарства й інших форм людської діяльності швидкими темпами зростають кількісно і якісно антропогенні викиди в атмосферу різних газів і аерозолів. Крім того відбуваються якісні зміни: в атмосферу викидається все більша кількість речовин, яких там раніше не було дуже мало, отже, в природі можуть бути відсутніми механізми очищення від них атмосфери.

Але антропогенні впливи на атмосферу не обмежуються викидами речовини , слід враховувати також зростаючі потоки тепла, електромагнітного випромінювання, іонізуючої радіації. Ще сильніші опосередковані впливи: вирубування лісів, розорювання степів, вкриття океану майже суцільною плівкою нафтопродуктів та ін.

Стала зростати кількість в повітрі тропосферного озону. Його утворення пов'язане з роботою транспортних засобів, а також зі спалюванням нафтопродуктів та природного газу. На відміну від стратосферного озону, що формує озоновий екран планети, тропосферний озон відіграє негативну роль. Це сильний фотоокислювач. Однак в Європі його концентрація в атмосфері щорічно збільшується на 1%. Максимум озону спостерігається у денні години.

У цілому за рахунок промислових і сільськогосподарських викидів газовий склад атмосфери до кінця XX ст.. почав якісно змінюватись. Уній у все більшій кількості почали накопичуватися небажані речовини. Під загрозою опинився і кисень атмосфери. Його кількість падає.

Зміна хімічного складу повітря несприятливо впливає на більшість біосферних процесів. Забруднення повітря токсичними хімічними речовинами навіть при малій їхній концентрації веде до зниження неспецифічної стійкості організму та сприяє розвитку багатьох захворювань людини, несприятливо впливає на стан тварин та рослин.

За час розвитку людської цивілізації площі ґрунтів, придатних для землеробства безперервно скорочується. Це відбувається в результаті відведення земель під міське та сільське будівництво, транспортні комунікації, ложа водосховищ.

У другій половині XX ст. в результаті забруднення ґрунтів стала характерна їх масова деградація з втратою їх головної властивості - родючості. Факторів деградації дуже багато. Головні з них такі:

а) неправильне землекористування, що призводить до втрати родючого шару ґрунту при ерозії;

б) знищення екосистеми, в межах якої формувався даний тип грунту;

в) забруднення промисловими та сільськогосподарськими та побутовими відходами;

г) зміни кліматичних факторів і в першу чергу, гідрологічних умов. Для грунтів є небезпечним накопичення в них металів.

Сильно забруднюють ґрунт пестициди та залишкова кількість мінеральних добрив. Аварії на АЕС та випробування ядерної зброї супроводжуються забрудненням ґрунту радіонуклідами. Видобування, переробка та використання нафтопродуктів веде до забруднення ґрунту залишковою кількістю сирої нафти, бензинів, мастильних матеріалів.

Стан здоров'я ґрунтів контролюється у наш час погано. Темпи втрат ґрунтової родючості та самих ґрунтів стали такими високими, що Г.В. Добровольський, Л.О. Карпачевський та інші відомі ґрунтознавці ставлять питання про підготовку "Червоної книги ґрунтів", до якої повинні бути занесені типи ґрунтів, яким загрожує повне знищення. "Червона книга ґрунтів" може бути основою для ведення моніторингу стану ґрунтів та для збереження еталонів природних типів ґрунтів.

До найбільш небезпечних видів негативного антропогенного впливу на гідросферу Землі належить забруднення та засмічення поверхневих і підземних вод відходами господарської діяльності. Під забрудненням води розуміють викликані антропогенною діяльністю зміни її фізичних, хімічних та біохімічних властивостей у порівнянні з природним станом, які роблять воду цілком або частково непридатною для використання. Забруднення підземних вод відбувається або через забруднення гідравлічно пов'язаних з ними поверхневих вод або внаслідок просочування в глиб гірських порід з поверхні землі рідких відходів виробництва та забруднених атмосферних опадів.

Особливим видом забруднення акваторії є засмічення твердими відходами. Це різні предмети з пластику, скла, картону, дерева. Розміри засмічення світового океану зростають катастрофічними темпами. Хоча в цілому Світовий океан ще здоровий, цього не можна сказати про внутрішні моря та прибережні зони.

Проблема радіоактивного забруднення загострилася після винаходу ядерної зброї та розвитку атомної енергетики. Антропогенне радіоактивне забруднення довкілля починається з урановидобувних та переробних підприємств, які спричиняють забруднення ураном - 238 та торієм 232. При виробництві ядерної зброї та роботі АЕС накопичуються відходи.

Небезпека, що пов'язана з атомною енергетикою та атомним озброєнням була яскраво продемонстрована аварією на ЧАЕС у 1986 році.

Наприкінці XX ст.. суспільство опинилось перед найважливішим моментом свого розвитку. Протягом всієї історії свого існування людина спиралася на природоруйнівну структуру господарювання. І от людство вступило в таку фазу розвитку, коли її доля вирішується не науково -технічним процесом, а глибиною екологічних знань та вмінням діяти відповідно до цих знань. Людство в XXI ст.. вперше повинно стати єдиним суб'єктом творчості, тоді як раніше такими суб'єктами були лише окремі особи або групи осіб.