3. Екологічний стан довкілля в Україні.

Україна внаслідок негативного впливу цілого комплексу соціально-політичних і соціально-економічних чинників переживає тяжку екологічну кризу. Вона є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи.

До цього призвели дуже високий рівень концентрації промисловості і сільськогосподарських комплексів, екологічно необгрунтована хижацько-колонізаторська діяльність урядових структур колишніх оюзних і республіканських відомств, а також найбільша в світі техногенна катастрофа на Чорнобильській АС.

Нежиттєва державно-монополістична економіка утримувалась на хижацькому визиску людських і природних ресурсів та нещадному забрудненні навколишнього середовища.

На сьогодні природа України тяжко пошкоджена, природні ресурси в значній мірі вичерпані, а мільйони її громадян серйозно хворі.

Як відзначалося у Національній доповіді України на конференції ООН «Навколишнє середовище і розвиток» (Бразилія - 92), в умовах панування в колишньому СРСР централізованої планової командно-адміністративної системи економіка України десятиліттями формувалась без урахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів.

Внаслідок цього в Україні склалася одна з екологічно "найбрудніших" економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними і нафтопереробними виробництвами із застарілими технологіями. Висока матеріалоємність та енергоємність нашого виробництва призводить до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і спалювання. Це породжує додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та шлаків, шкідливих викидів в атмосферу і водойми.

На території України, що займає лише 2,7% території колишнього СРСР і мала лише 2 % стоку поверхневих вод, на одиницю її площі було розташовано промислових підприємств у 10 разів більше, ніж у Радянському Союзі в цілому. Майже 20% міського населення України проживає в зонах, де гранично допустимі концентрації токсичних речовин у повітрі перевищено у 15 разів.

Якщо раніше найбільшою небезпекою для всього живого були пестициди, за ними йшли кислотні дощі, розливи нафти, то нині на "домінуючі позиції"' вийшли іони важких металів. Спричинили це вітчизняні підприємства, які в останні роки нарощували екологічно небезпечні виробництва, (гальванопокриття).

Мільйони кубометрів кислот, лугів, відходів металів без перешкод потрапляють у повітря, воду, землю, включаються в природній кругообіг.

Через гіпертрофований розвиток в Україні важкої промисловості у низки її районів не лише глибоко зруйноване природне середовище і знищені мальовничі ландшафти, а й створені несприятливі для людини умови життя.

Наприклад, у Донецькій області, на території якої розташовано понад тисячу великих промислових підприємств, в атмосферу щороку попадає близько трьох млн. тон різноманітних шкідливих викидів. Гранично допустимі концентрації більшості отруйних газів в атмосфері перевищено в 10-30 разів. Рівень забруднення перевищує санітарні норми в усіх 55 містах України, де веде спостереження гідрометеорологічна служба.

В Україні, яка займає одне з останніх місць за показником забезпечення поверхневим стоком води на людину, щорічно скидається у водойми понад 2,5млрд. кубометрів забруднених стоків. Внаслідок цього багато рік дуже забруднені (Дніпро, Десна, Південний Буг, Сіверський Донець).

Водночас їх брудні води використовуються для водопостачання великих міст, зрошення с/г угідь і в тваринництві.

Каскад із шести великих водосховищ на Дніпрі, побудованих у 50-70 роки, призвів до величезних негативних наслідків, затоплено і вилучено з сільського господарської сфери понад 500 тис, га родючих земель. Крім того підтоплені прилеглі до водосховищ землі (близько 100 тис, га), мають місце застійні явища акумулювання шкідливих речовин, "цвітіння" води, а також руйнування берегів.

Кількість осередків стійкого забруднення підземних вод промисловими стоками та засобами хімізації сільського господарства за останні 20 років в Україні зросла більше ніж у 4 рази і становить понад 200 осередків.

Стають непридатними для водопостачання підземні води в таких регіонах, де підприємства вугільної, хімічної, металургійної промисловості використовують фільтраційні накопичувачі і відстійники. Практично в усіх південних і частково східних регіонах України спостерігається підвищення мінералізації підземних вод, зросли концентрації нітритів і пестицидів.

Нераціональні екстенсивні методи ведення сільського господарства призвели до того, що третина всієї ріллі еродована. Щороку порушується близько 200 тис. га земель, темпи їх рекультивації недостатні. Крім того фунти інтенсивно забруднюються важкими металами промислових викидів, а також залишками мінеральних добрив та отрутохімікатів.

Щороку в фунти України вносяться 1 млн. 750 тис, центнерів пестицидів. Надмірне безконтрольне використання на сільськогосподарських угіддях пестицидів призвело до того, що практично в усіх областях України вони виявлені в підземних водах.

Таким чином, практично все населення України вживає брудну воду і споживає забруднену пестицидами, важкими металами і нітратами с/г продукцію.

Отруйні речовини, які виготовлені для полегшення праці селянина і підвищення продуктивності с/г угідь, у недосвідчених руках перетворюється в шкідливий складник навколишнього середовища, потрапляють в біологічний кругообіг, накопичуються в рослинних і тваринних організмах і потрапляючи в організм людини, призводять до чисельних хвороб і вкорочують їй життя.

Встановлено, що пестициди і отрутохімікати деформують структури спадковості, стимулюють у навколишньому середовищі віруси.

Пестициди як і радіація невпинно руйнують імунну систему.

Карта України рясно позначена зонами екологічного лиха. До найбільш забруднених міст України відносяться Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Маріуполь, Кривий Ріг, Одеса, Макіївка, Горлівка та інші.

Трагедією для українського народу стала катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Вона призвела до безпрецедентного радіаційного забруднення території України, викликавши страшні наслідки для здоров'я населення та загрозу для генетичного фонду народу України.

Ці глибинні причини полягають в ірраціональних соціально-економічних відносинах, що панували в державних, промислових і наукових структурах колишнього СРСР, а також у безконтрольному нарощуванні потужностей "мирного атому" при недосконалості технологічних систем. Всього у нас було сконцентровано 40% всієї ядерної зброї колишнього Союзу. Понад 150 тис, мешканців одержали дози опромінення щитовидної залози, яке перевищує гранично допустимі. На радіоактивно забруднених територіях проживає 2,4 млн людей, в тому числі понад 500 тис. дітей віком до 14 років.

Таким чином Україна перенасичена промисловим виробництвом, окремі галузі якого дуже шкідливі для природи і людей.