4. Третій етап взаємодії суспільства і природи - етап науково-технічної революції.

Третій кризовий етап взаємодії суспільства та природи почалася у середині XX ст. після закінчення другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок розвитку науки і техніки, започаткувавши нову науково-технічну революцію. За визначенням В.І. Вернадського, людина стала найбільш могутньою геологічною силою на нашій планеті, людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.

На жаль, ця могутність людства майже не спрямовувалась на окультурення та вдосконалення природи, створення на землі ноосфери - сфери розуму. Навпаки, нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, пошкодження регенераційних механізмів біосфери, деформації складеного протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що загрожує стати незворотним і призвести у найближчому майбутньому до такого ступеня деградації навколишнього середовища, що воно стане непридатним для подальшого існування людей.

Французький природодослідник Ж.Б.Ламарк в 1809р. писав: "Інколи здається, що призначення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя." Людям варто пам'ятати, що природне навколишнє середовище є не лише їхньою оселею, але й частиною їх самих.

У наш час речовинно-енергетичний обмін між суспільством та природою досяг таких величезних масштабів, що всі природні та соціально-економічні компоненти глобальної соціоекосистеми виявились настільки пов'язаними, що будь-який навіть порівняно незначний антропогенний вплив на той чи інший природний компонент охоплює всю соціоекосистему в цілому і викликає непередбачені, часто далекосяжні негативні наслідки.

Отже, на сучасній стадії взаємодії суспільства та природи глобальна земна соціоекосистеми стала функціонально-замкненою. Вона втратила здатність до природної саморегуляції. Головним її регулятором тепер повинно стати людське суспільство, і від того, як воно буде виконувати ці функції, залежить його власне майбутнє.

Сучасний стан навколишнього природного середовища і прогнози глобальної соціоекологічної ситуації спонукали учасників З 8-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН восени 1983 р. створити Міжнародну комісію по навколишньому середовищу та розвитку, покликану аналізувати його в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987р. ця комісія підготувала перше фундаментальне дослідження "Наше спільне майбутнє". На сучасному рівні об'єктивних знань у ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти соціоекологічної проблематики, необхідність глобальної переорієнтації суспільно-політичного, економічного, економіко-технологічного та культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і загальнопланетарних проектів.

5. Розвиток глобальної екологічної кризи.

Головними факторами, що призвели до сучасної кризової соціоекологічної ситуації, є демографічний вибух, урбанізація, індустріалізація та хімізація народного господарства. Незважаючи на те , що в багатьох розвинутих країнах народжуваність в останні роки відчутно загальмувалась, кількість народонаселення Земної кулі за останні роки зросла більше ніж у 2 рази, досягла 6 млрд. осіб і продовжує різко зростати. Більшість цього населення зосереджено у великих містах. Кількість людей, зайнятих у сільському господарстві, щорічно зменшується. Прогодувати велечезні маси міських жителів стає дедалі важче, що викликає необхідність застосування хімічних методів, спрямованих на полегшення обробки земель і підвищення родючості сільськогосподарських культур.

Обсяг промислової продукції в усьому світі кожні 10 років збільшується тепер приблизно вдвічі. Якщо за весь період цивілізації людство використало 80-85 млрд. т. палива, то половина цього обсягу припадає на останні 20-25 років. Це пов'язано з тим, що у другій половині ХХст. значно змінився паливно-енергетичний баланс на планеті. За оцінкою експертів, запасів органічного палива - вугілля, нафти і газу, на рівні прогнозованого його споживання у 2000р., вистачить людству ще на 150 років.

Внаслідок індустріалізації Землі та розвитку транспортних засобів різко погіршилась якість атмосферного повітря. Набуло величезного поширення явище кислотних дощів. Вихлопні гази автотранспорту та викиди промислових підприємств утворили над багатьма містами постійні отруйні газові хмари (смоги), що дуже шкідливо впливає на здоров'я людей.

Зараз щороку спалюють близько 2 млрд. т. вугілля. Цей процес супроводжується викиданням в атмосферу мільярдів тон вуглекислого газу та інших речовин. Наземні рослини та фітопланктон вже не встигають засвоювати таку кількість вуглекислоти. В атмосфері планети швидко накопичується вуглекислий газ ( в середньому 0,3 % на рік ) та інші шкідливі гази - метан, оксиди сірки, азот і др.

При сучасних темпах спалювання органічного палива очікується, що в 2010р. щорічні викиди вуглекислого газу досягнуть більше 10 млрд. т. Зараз вміст вуглекислого газу в атмосфері Землі досягає 2300 млрд.т. і передбачають, що до 2000року він збільшиться майже вдвічі. Якщо цей процес буде тривати, то постане загроза виникнення на Землі "парникового ефекту", при якому атмосфера буде безпосередньо нагріватися. Одночасно із збільшенням вуглекислоти падає вміст в атмосфері кисню, відтворення якого не встигає за споживанням.

Швидко зменшуються на Землі запаси питної води. Кількість води, що збирається з річок для промисловості, зрошення та побутових потреб , становить вже 20% поверхневого стоку. У промислово розвинутих країнах практично весь стік води проходить через промпідприємства, зрошувальні системи, водопровід та каналізацію. Забруднення охопило навіть акваторії світового океану. Порівняно недавно (у 1947 р.) Тур Хейєрдал під час своєї першої подорожі на "Кон-Тіки" захоплювався чистотою Тихого океану. Нині Світовий океан перетворився на гігантський відстійник багатьох видів відходів сучасної цивілізації. Величезні площі океанічної поверхні вкриті плаваючим сміттям та нафтопродуктами, які потрапляють сюди при очищенні резервуарів, внаслідок аварій танкерів і витоків при розвідуванні та експлуатації морських нафтопромислів. Нафтова плівка вже вкриває п'яту частину поверхні світового океану. Крім того, в нього попадає щорічно 50тис.т. ДДТ, 5 тис.т. ртуті та інші шкідливі сполуки. Все це знищує біологічні ресурси океану, порушує водно- повітряний обмін планети та глобальну кліматичну стабільність.

Особливо сильно позначився антропогенний вплив на лісах нашої планети. За історію людської цивілізації територія лісових масивів на Земній кулі скоротилася на 60-65%, що призвело до відчутного погіршення гідрологічного та кліматичного режимів. Щорічно від вирубок, пожеж та забруднень атмосфери зникає 11млн.га лісів. За оцінками експертів, лісистість планети за період 50-х -кінця 70-х років скоротилась у 2 рази. Найбільший обсяг втрат припадає на "зелені легені" нашої планети, які постачають основні об'єми кисню в атмосферу Землі -це найбагатші вологі тропічні ліси Африки, Південної Америки, Південно-Східної Азії, а також Сибірської тайги. При цьому слід мати на увазі, що вологі тропічні ліси, які покривають загалом менше 10% площі суші, концентрують 40%> всього генофонду планети. А зникнення рослин має особливо важкі екологічні наслідки, адже як стверджують спеціалісти, від кожного рослинного виду, як правило залежить існування 10-30 видів комах, а інколи й вищих тварин та інших видів рослин.

Крім знищення місць проживання організмів та шкідливого впливу на них отруйних викидів промпідприємств і транспорту, величезної шкоди органічному світу нашої планети завдають розвиток хімічної промисловості та хімізація сільського та лісового господарства, зокрема широке застосування отрутохімікатів для боротьби з шкідниками сільськогосподарських та лісогосподарських культур і зловживання мінеральними добривами. Кожного року в грунти вносяться 500млн.т. мінеральних добрив і 3млн.т пестицидів.

За післявоєнний період обсяги виробництва продукції органічної хімії зросли в 30-35 разів, щорічно на світовий ринок потрапляє від однієї до двох тисяч видів нової продукції. А всього людство на сьогодні активно використовує близько 80 тис. неприродних хімічних сполук. Внаслідок цього нині близько 1млн.видів фауни і флори знаходяться під загрозою зникнення, 14тис.людей щорічно в різних країнах гине від отруєння пистицидами, 700тис. - захворює внаслідок вживання забрудненої води і проживання в місцях інтенсивного забруднення атмосфери.

Парадоксально, що найшвидше до хімічного забруднення пристосовуються саме шкідливі для народного господарства егіди організмів. В наслідок цього ефективність хімічних методів боротьби з ними швидко падає (колорадський жук). Наприклад, якщо в США у 40 роках ХХст. шкідники знищували 7% врожаю, то в кінці 80-х років - майже вдвічі більше при зростанні застосування пестицидів у 10 разів.

Таким чином, сучасний період розвитку земної цивілізації характеризується великомасштабними зростаючими соціально-економічними і природними взаємовпливами. Відбувається глобальна перебудова біосфери, яка спричиняє сучасні та майбутні екологічні наслідки, які стають найважливішими проблемами людства.

На сучасному етапі найоптимальнішою формою взаємозвязків суспільства і природи є раціональне природокористування, яке М.Рейсмерсом визначається як система діяльності, покликана забезпечити економну експлуатацію природних умов і ресурсів і найбільш ефективний режим їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів господарства, що розвивається і збереження здоров'я людей.

Основи екології

Лекція №4

Тема: Глобальні екологічні проблеми соціально-економічного розвитку людства.

I. Глобалізація розвитку і фактори виникнення глобальних проблем.

II. Основні глобальні проблеми людства:

1. відвернення війни і збереження миру;

2. проблема народонаселення (демографічні проблеми);

3. продовольча проблема;

4. ресурсна проблема;

5. енергетична проблема;

6. екологічна криза;

7. ліквідація небезпечних хвороб;

8. подолання економічної відсталості країн, що розвиваються

III. Взаємозв'язок глобальних проблем.

1. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ І ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

Поняття "глобальний" виникло від французького §1оЬаІ, що означає всезагальний, охоплюючий всю земну кулю. До глобальних проблем належать такі, які зачіпають важливі інтереси усіх народів та країн світу і які породжені загальними законами існування та розвитку людства.

Глобальні проблеми мають спільну об"єднуючу основу і загальнолюдський характер. Вони пов"язані з різними сторонами життєдіяльності людської цивілізації - світовою економікою і політикою, міждержавними і міжнаціональними відносинами, екологічними та демографічними умовами існування людей.

До основних факторів, що сприяли виникненню глобальних проблем людства можна віднести:

• швидке зростання чисельності населення ("демографічний вибух"), яке до того ж характеризується нерівномірністю по регіонах світу і окремих країнах;

• постійне нарощування промислового і сільськогосподарського виробництва;

• збільшення видобутку корисних копалин;

• житлове, промислове будівництво та прокладення все нових транспортних магістралей і комунікацій;

• забруднення навколишнього середовища та інше. Причинами названих явищ є:

- нерегульований приріст населення в багатьох країнах світу;

- низький рівень впровадження ресурсо та енергоощадних виробництв; незначне використання екологічно чистих технологій;

- швидка урбанізація з стрімким зростанням иіських агломерацій та створення гігантських мегаполісів, що супроводить скороченням сільськогосподарських угідь, лісів;

- бурхливою автомобілізацією, мілітаризацією економіки окремих країн;

- неефективна регіональна економічна політика.

Таким чином, глобальні екологічні проблеми сучасності є комплексом загальнолюдських проблем, які зачіпають як світ в цілому, так і його окремі регіони та країни. Вони постали перед людством в другій половні XX ст. і вимагають негайного вирішення. Частина з них пов"язана із взаємовідносинами всередині самого світового співтовариства (відвернення ядерного конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних хвороб тощо), частина е відбитком кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічні, продовольча, ресурсна, енергетична, екологічна).

Вирішення глобальних еколовічних проблем вимагає , з одного боку, співробітництва всіх держав та їх урядів, з другого - особистої участі кожної окремої людини.

2. ОСНОВНІ ГЛОБАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

1 .Відвернення війни та збереження миру - глобальна пробема №1. Военно-політична конфронтація і пов"язана з нею гонка озброєнь є найближчою загрозою виживання людства. Базою конфронтації залишаються "образи ворога" недовір"я і стереотипи минулого. Альтернативою людського буття є мир. "Мир - писав великий гуманіст М.Сервантес, - це найбільше благо, якого люди бажають у цьому житті. На жаль історія людства склалася інакше. За підрахунками істориків упродовж останніх шість тисяч років мирними, тобто без воєн були лише 292 роки. У нашому столітті люди пережили дві страшні світові війни, але навіть після закінчення останьої з них у збройних конфліктах у світі загинуло понад 20млн. людей.

Причини воєн коріняться, передусім, в антагонізмі класів і держав, рас і націй, релігійних конфесій.

Світогляд війни і насилля тримається на поділі світу й людей на "наших" і "чужих", на "добрих" і "злих". Ці примітивні підходи формують у суспільній свідомості "образ ворога", від якого до ворожості і війни лише один крок. До яких страхітливих наслідків призводять війни бачимио в Чечні, Афганістані, на Близькому Сході, в Югославії.

Сучасний світ досі залишається вибухонебезпечним. У 60-і роки на кожного жителя планети, в т.ч. немовлят припадало - різними підрахунками - від 4-х до 15-ти тон вибухівки при перерахунку ракетно-ядерних засобів на звичайну вибухову речовину. Нині зберігаються колосальні арсенали засобів масового знищення і звичайного озброєння. Продовжуються роботи по створенню нових видів бойової техніки. Відбувається розповзання передової військових технологій на планеті, в результаті чого вона потрапляє в осередки політичної напруженості і нестабільності Головне в цій ситуації - це баланс прав і свобод всіх людей і народів, важко розраховувати на стабільність і безпеку, відвернення воєн і конфліктів.

Воєнно-політична конфронтація - ірраціональна з точки зору стратегічних інтересів виживання і розвитку людства. Вона може вилитися в глобальне військове зіткнення. Крім того, мілітаризація поглинає значні матеріально-фінансові, технологічні та інтелектуальні ресурси, іцо перешкоджають виникненню глобальних проблем.

Зараз людству стає зрозуміло, що не в нарощуванні військового потенціалу слід шукати шляхи до міцного миру та загальної безпеки. Вихід у політиці розумної військової достатності, довірі між народами і країнами, здоровому глузді в міжнародних відносинах Тому проведення конверсії суспільного виробництва, переключення військового виробництва на випуск мирної продукції має пріоритетне значення.

Зміцнення міжнародної стабільності може бути при умові досягнення балансу інтересів при визнанні права кожного народу і країни на право вибору власного шляху розвитку у світовій спільноті.

В міжнародних справах неможливо забезпечити національні інтереси за рахунок і на шкоду інтересам інших країн. Міжнародна безпека має бути всеосяжною, тобто включати всі країни і народи світу, охоплювати всі сфери життя - політичну, економічну, гуманітарну, військову.

Міжнародна безпека і стабільність неможливі без запровадження в міждержавні стосунки загальнолюдських законів моралі та справедливое т і. Відносини між державами мають визначатися розумом, знаннями, моральними нормами, а не егоїстичними національними прагненнями. Саме ці принципи забезпечуватимуть утвердження всеосяжної системи міжнародної безпеки

2. Проблеми народонаселення (демографічні проблеми) - це сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, які зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення (п.н.), які загрожують найбільш негативними наслідками - стрімке зростання населення, або т.з. демографічний вибух в країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або т.з. демографічна криза в економічно розвинутих країнах.

Нерівномірне зростання населення в різних регіонах супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними. Частка населення економічно розвинутих регіонів неухильно знижується, тоді як частка регіонів Азії, Африки, Латинської Америки, що розвиваються, відповідно зростає. Стрімке зростання населення в цих країнах призводить до подвоєння його чисельності кожні 20-30 років, що ускладнює вирішення соціально-економічних проблем.

Зростання населення після II світової війни викликало тривогу і суперечки з приводу того, чи спроможне світове господарство прогодувати стількох людей і чи витримає навколишнє середовище.

Багато вчених із світовим іменем називали демографічну проблему в числі тих найважливіших глобальних проблем, без розв'язання яких немислимий подальший розвиток людства. На початку 50-х років, що майбутньому людства загрожує три небезпеки:

ядерні вибухи; неконтрольована експлуатація знань і вмінь людини; демографічний вибух.

Людство у процесі своєї діяльності вже давно переступило межі витривалості біосфери. А без біосфери неможливе життя і господарська діяльність людини. Глобальна екологічна криза головним чином спричинена перенаселеністю більшістю регіонів планети. Тобто кількість людей, що мешкає на певній площі, співставлену з тими джерелами засобів існування, які є на цій території, і з можливостями місцевого навколишнього середовища забезпечувати людську діяльність.

Пауль і Анна Ерліх вказують, що свій потенціал життєзабезпечення перевершили країни Європи, Африки, Японії, США, інші розвину і і країни колишнього СРСР.

Загострення проблеми народонаселення поставило перед нацією завдання: визначити допустимі межі чисельності народонаселення Землі (з урахуванням ряду обмежувальних факторів - продовольчого, ресурсного, енергетичного, економічного, соціально-психологічного називають цифри від 10 до 20 млрд. чол.)

Таким чином, найактуальніша проблема науки і демографічної політики - стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.

3. Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутнє населення планети. Співвідношення чисельності населення і обсягу їжі визнане однією з найважливіших глобальних проблем людства. У зв"язку з цим одним із центральних завдань розвитку людського суспільства наприкінці XX ст. стало усунення, загрози голоду. В наш цивілізований час на ЗеайЛі більше голодуючих, ніж будь-коли раніше в історії людства. Страшною трагедією народу України був голос? 1933р. - прямий наслідок сталінської політики колективізації сільського господарства.

Вперше на актуальність проблеми співвідношення росту вказав англійський економіст Т.Мальтус Його ідеї лягли в основу мальтузіанства, як сукупності концепцій, в яких необмежене зростання чисельності населення призводить до соціальних лих, політичних потрясінь та екологічних катастроф.

Апробовані методи підвищення у їжі за рахунок інтенсивного застосування техніки і хімії, введення в сільськогосподарський оборот значних нових площ, здійснення масштабних меліоративних та іригаційних робіт певною мірою, очевидно, себе вичерпало.

Надексппуатація грунту вже привела до зниження природної родючості на великих територіях. Швидко збільшується водна і вітрова ерозія. Інтенсивне застосування хімії уже не дає. пропорційного приросту врожаїв. Подальше розширення орних земель малоймовірне.

Шляхи вирішення продовольчої проблеми зовсім очевидні. Є підстави думати, що для підвищення ефективності с/г виробництва необхідні впровадження передової агротехніки, високоврожайних культур, розвиток високопродуктивного тваринництва, обмеження споживацьких інстинктів. У вирішенні продовольчої проблеми істотним внеском може стати запровадження О ї о технології.

4. Ресурсна проблема відбиває рівень забезпеченості сировинними ресурсами процесу виробництва і життєдіяльності людей. Однією з найуразливіших частин життєвих ресурсів людства стали ті, які відносяться до категорії природних - вода, повітря, рослинний покрив і тваринний світ планети, їх значення і цінність для людини не лише в тому, що це сировина, предмети і фактори її праці, але й елементи імлісної екологічної системи, руйнування якої робить неможливим існування людей. Зараз майже всі ці елементи знаходяться в такому стані, що їх власні природні механізми відновлення і відтворення розладнані, а нові сили, включаючи творчу діяльність людей ще не склалися.

Результати антропогенної дії на відновлювальні ресурси страхітливі. Під загрозою зникнення знаходяться 10% рослин і 30% всіх тварин планети. Біомаса суходолу зменшилася на 7%, а її прод уктивність на 20%. Інтенсивність життя в світовому океані впала на 30%. Всього лісами зараз покрито 1/5 поверхня Землі, тоді як у 2-й пол. 20ст. більше 1/4.

Гостро постала проблема невідновних природних ресурсів. Тільки протягом І пол. 20ст. обсяги добування корисних копалин збільшилися у 3.4раза. Після 1950р. подвоєння світового добування корисних копалин відбувалося в середньому за 15 років. Підраховано, що якби всі країни, що розвиваються, споживали мінеральну сировину на рівні США (в розрахунку на душу населення), то відомі нині запаси природного газу вичерпалися би через 5 років, нафти - через 4 роки, цинку - через 6 місяців і т.д. Шляхи вирішення ресурсно У проблем й:

- зниження матеріаломісткості продукції;

- використання вторинних ресурсів(тобто відходів виробництва);

- формування своєрідного кругообігу матеріалів, при якому їх використовують багаторазово (безвідходне виробництво);

- освоєння ресурсів світового океану і космічного простору.