Гуманізм і релігія. Еразм Ротердамський

Еразм (1466 – 1536 рр.) народився в місті Роттердамі (Нідерланди) в родині священика. Його батьки рано померли, опікуни витратили статок і умовили юного Еразма постригтися у монахи. Розум, здібності до навчання та різнобічні інтереси сприяли швидкому просуванню молодого Еразма. У 1493 р. він став секретарем у єпископа Камбре, глави Орден Золотого руна. Це дозволило Еразмові багато подорожувати. У Англії він познайомився з Томасом Мором і за його порадою почав вивчати давньогрецьку мову. Через 16 років він заново переклав Біблію з давньогрецької на латину, причому в старому перекладі ним були виявлені істотні недоліки.

У 1512 р., проживаючи в будинку Томаса Мора, Еразм написав філософський памфлет “Похвала глупоті” Ця книга зробила ім’я Еразма Роттердамського безсмертним. Головний її герой, алегорична фігура Глупота, промовляє монолог, в котрому розхвалює свої “достоїнства” та “заслуги” перед людством. Еразм, як це не дивно, писав про два види глупоти. Один вид глупоти в книзі розхвалюється іронічно. Така глупота охоплює всі прояви людського життя, без неї неможливим було б щастя, адже, як саркастично помітив Еразм, “хто може бути щасливим, не спокусившись лестощами або себелюбством”. Адже “легше бути королем у власній уяві, ніж насправді”.

Але є й інший вид “глупоти” – і його Еразм вихваляв вже серйозно. Це, на його думку, віра, котра заснована не на розумних доказах, а на серцевому почутті та волі душі. Все, що не засноване на розумі, в принципі можна назвати “глупотою”, але така “глупота”, як щира віра, необхідна людині.

Важливою частиною філософії Еразма була його теорія про необхідне існування свободи волі для людини. Цю концепцію голландський гуманіст відстоював у суперечці з Мартіном Лютером, який стверджував, що свободи волі не існує. Еразм писав: “Якби воля не була свободною, то неможна було б вважати за провину гріх, тому що якщо немає свободи, то немає і гріха”. Божа благодать, вважав Еразм, не тільки не відбирає у людини права вибору, але, навпаки, “зцілює розум, пошкоджений гріхом”, “укріплює безсилу волю”.

Розмірковування Еразма багато в чому спирались на цитати з Біблії, пророків та святих – адже Лютера, вважав він, можуть переконати тільки аргументи Святого Писання. Навіть Закон Божий, зазначав Еразм, зовсім не обмежує свободу людської волі, свободу вибору: “Закон вказує, чого хоче Бог, пропонує винагороду, якщо підкорюєшся. Відносно іншого він пропонує можливість вибору [людській] волі”.

Для чого ж необхідно припускати існування свободної волі? Для того, відповідає Еразм, щоб “звільнити Бога від брехливих звинувачень у жорстокості і несправедливості, щоб звільнити нас від відчаю, щоб звільнити від байдужості і спонукати до прагнень”. Людині нікуди не подітися від необхідності обирати між добром і злом, гріхом і доброчинністю. В кінцевому результаті Еразм закликав до свого роду “співпраці” між свободною волею людини і благодаттю Божою: “...дар Божий в тому, що ми здатні схилити дух свій до досягнення спасіння або до співпраці з благодаттю”.