Тема 2. Економічні відносини та їх структура(с.12-16) План

1. Основні типи економічних відносин (відносин власності організаційно-економічних відносин).

2. Класифікація організаційно - економічних відносин.

3. Система відносин власності. Класифікація власності.

4. Сучасні тенденції відносин власності: світовий досвід та вітчизняна практика.

Питання 1. Основні типи економічних відносин (відносин власності та організаційно-економічних відносин).

Під економічними відносинами розуміють елементарну ланку економічної системи, яку можна представити у вигляді такої схеми: ... Суб'єкт - Річ - Річ - Суб'єкт ...

Тобто економічні відношення мають двоїстий характер і можуть представлятися як матеріально - речові або суб'єктивні відносини.

Економічні відносини поділяються на два типи:

• відносини власності, або соціально-економічні відносини;

• організаційно - економічні відносини.

Відносини власності - соціально-економічні відносини зв'язку між окремими індивідами, групами або соціальними колективами з привласнення факторів виробництва і результатів виробничої діяльності. Вони мають історично перехідний характер і утворюють базис відповідного соціально-економічного ладу. Організаційно-економічні відносини являють собою сукупність способів і методів, що відносяться до поділу суспільної праці і виробництва, організації та управління господарською діяльністю. Вони мають властивість еволюціонувати, постійно вдосконалюються, розвиваються, передаються у спадок наступним поколінням, є спільним різних історичних епох і регіонів і являють собою ядро економічної культури суспільства.

І соціально - економічної, організаційно - економічні підрозділяються на ряд видів і форм реалізації, які ми розглянемо далі.

Питання 2. Класифікація організаційно-економічних відносин.

Організаційно-економічні відносини поділяються на три основних види:

- поділ і кооперація суспільної праці і виробництва;

- організація господарської діяльності;

- управління економікою.

Суспільний поділ праці включає основні форми: спеціалізацію і кооперування.

Спеціалізацію підрозділяють на: предметну, подетальну,технологічну.

Суспільний поділ праці в масштабах країни включає:

- загальний поділ праці (поділ праці між великими сферами економіки, наприклад, промисловість і сільське господарство);

- приватний, або особливий поділ праці (між галузями й усередині галузей);

- одиничний поділ праці (на рівні окремого підприємства).

Поділ праці спирається на все більше поглиблення спеціалізація (від

предметної до подетальної та технологічної), що спричиняє розвиток

коопераційних зв'язків.

Організація господарської діяльності реалізується в двох основних формах: натурального і товарно-ринкового господарства.

Управління економікою включає дві основні форми реалізації: стихійно-ринкове і державно - планове регулювання економікою.

Організаційно-економічні відносини можна представити у вигляді такої схеми:

Організаційно-економічні відносини

Підрозділи і Організація господарською управління

економікою діяльність економікою

кооперацій

суспільної праці

і виробництва

стихійно - ринкове

натуральное хозяйство товарно – ринкове державно планове

господарство регулювання

економікою

Питання 3. Система відносин власності. Класифікація власності.

Відносини власності можуть бути розглянуті як відносини:

Власник - Майно - невласника

У двох аспектах:

1) Система економічних відносин власності включає наступні основні елементи:

- відносини присвоєння;

- відносини господарського використання;

- відносини економічної реалізації власності (різні доходи від власності).

2) Власність в юридичному аспекті - система правовідносин, що включає три основні види:

- володіння;

- користування;

- розпорядження майном.

Критерієм для класифікації економічних відносин власності виступає ступінь реального усуспільнення праці та виробництва.

Основними типами, або класами відносин власності виступають:

1) Приватна власність - реалізується в двох основних формах:

- приватне присвоєння (власник засобів виробництва самостійно розпоряджається продуктами своєї праці);

- привласнення чужої праці (власник засобів виробництва використовуючи чужу працю, розпоряджається продуктами, створеними ним). Наприклад рабовласницька, феодальна, часто капіталістичне правління.

Колективна власність реалізується через загальне пайову і загальне спільне привласнення.

2) Загальне пайове присвоєння характеризується такими рисами:

- майно створюється за рахунок внесків або паїв учасників;

- здійснюється спільне управління та використання майна в інтересах усіх учасників підприємства, 4 при цьому частка в майні і участі в управлінні зазвичай визначаються розмірами внеску або паю;

-економічна реалізація власності здійснюється пропорційно розміру внеску або шляхом колективної угоди. Загальна часткова власність реалізується в таких основних формах:

- господарське товариство;

- акціонерне товариство;

- виробничий кооператив;

- господарська асоціація;

- спільне підприємство.

3) Загальне спільне привласнення характеризується наступними особливості:

- майно і всі природні блага розглядаються як загальна нероздільно- спільна власність;

- не передбачається будь-якої частки кожного учасника у спільній сумісній власності;

- будь-який учасник підприємства не має права самовільно привласнювати будь-яку;

- частка спільної власності;

- управління здійснюється колективно в загальних інтересах, а економічна реалізація здійснюється або в рівних долях, або пропорційно трудовому внеску.

Спільна сумісна власність реалізується в таких формах:

-первіснообщинний;

-майно селянського господарства;

-сімейна власність;

-державна власність;

-муніципальна власність.

Класифікація відносин власності може бути представлена наступною схемою:

Відносини власності

Приватна власності Колективна власність

Загальна часткова Загально спільне

власність привласнення

Питання 4. Нові тенденції відносин власності: світовий досвід та вітчизняна практика.

На Заході еволюція відносин власності походила від приватної до загальної частковій і потім до формування загального спільного присвоєння. В ХI-XIX ст. домінувала приватна власність. У XIX ст. спостерігаються тенденції інтенсивного становлення акціонерного капіталу та виникнення фінансового капіталу. У XX ст. внаслідок поглиблення процесів концентрації і централізації капіталу суспільного розподілу праці, інтернаціоналізації господарських зв'язків спостерігається збільшення усуспільнення суспільного виробництва, наслідком чого є становлення державного сектора економіки. Держава «бере на себе» неприбуткові, але важливі в стратегічному плані галузі, такі як: військово-промисловий комплекс, енергетика, транспорт, соціальні послуги.

Фактично держава здійснює контроль за вторинним перерозподілом доводів в суспільстві і, таким чином, ринкова економіка на даному етапі стає соціально-регульованої або соціально-регульовано або соціально - орієнтованою.

В даний час на Заході спостерігається багатоукладність або багато-варіантність відносин власності, тобто представлені всі типи, чи класи відносин власності і більшість форм їх реалізації.

У той же час постсоціалістичних країнах відбувається реформування відносин власності від абсолютної монополії держави до формування багатоукладності відносин власності. Тобто загальне спільне привласнення потрібно обмежити в масштабах і доповнити приватною власністю і спільної часткової. Такий процес носить назву «роздержавлення власності». Часто застосовують термін «приватизація». Однак його економічний зміст полягає в переході до приватної власності тобто це лише один елемент процесу роздержавлення.

Процес реформування відношення власності тривалим і охоплює кілька етапів. Він розвернувся у постсоціалістичних країнах на початку 90-х років.

В Україні процес роздержавлення власності був відзначений такими негативними тенденціями:

• кожне третє підприємство було приватизовано з порушеннями;

• 70-80% приватизованих об'єктів (здійснювалося через офшорні

зони з відходом капіталу через кордон).