9.3. Національні рахунки.

Національні рахунку представляє - система взаємопов'язаних макроекономічних показників з приводу виробництва, розподілу і використання ВНП і НД, вона побудована за принципом балансової таблиці, наступні агреговані показники:

-приватні домашні;

-підприємства;

-державні установи,

-зарубіжні країни.

Система національних рахунків застосовується за рекомендацією ООН в більшості країн світу з 50-х років XX століття для ведення всеосяжного порівнянного обліку.

Тема 10. Економічне зростання національного господарства(с.58-65) План

10.1. Сутність і типи макроекономічного зростання

10.2. Умови збалансованості економічного зростання національного господарства.

10.3. Динамічні зміни структури макроекономіки.

10.1. Сутність і типи макроекономічного зростання.

Під макроекономічним зростанням розуміють збільшення обсягу сукупного капіталу або маси доходів, одержуваних національною економікою в цілому.

Макроекономічне зростання оцінює динаміку не індивідуального, а всього суспільного капіталу. Цілі макроекономічного зростання тому радикально відрізняються від цілей зростання суб'єктів мікроекономіки. Тоді як основним завданням фірми є максимізація прибутку, метою макроекономічного зростання виступає підвищення рівня доходів всіх верств суспільства. Звідси виникає необхідність у підборі адекватних макроекономічних показників, що характеризують макроекономічний зростання. В якості таких показників можуть бути використані:

- Валовий національний продукт;

- Валовий внутрішній продукт;

- Національний дохід.

- У розрахунку є найбільш оптимальним показником, оскільки відображає всі доходи, які є в суспільстві:

- Заробітну плату;

- Прибуток підприємців;

- Земельну ренту;

- Позиковий;

- Дивіденди.

Розглянемо фактори макроекономічного зростання. До них відносяться:

1) величина і темпи зростання національного доходу. Чим більше величина НД, тим вище середній доходу в країні в цілому, а значить - більше рівень добробуту суспільства;

2) структура національного доходу. Він поділяється на фонд споживання і фонд накопичення:

Структура НД

Фонд споживання Фонд накопичення

Залежно від того, яким буде співвідношення між розміром фонду споживання і фонду накопичення, залежить рівень економічного зростання.

Якщо зростає фонд накопичення, тобто збільшується норма накопичення:

НК = (ФН / НД) * 100%

то в результаті скорочується обсяг поточного споживання. Отже падає рівень добробуту країни. У той же час фонд накопичення дозволяє нарощувати економічний потенціал майбутніх поколінь, тобто збільшувати відкладене споживання.

Якщо в структурі національного доходу буде переважати фонд споживання, то тим самим збільшаться доходи нинішнього покоління, зростуть темпи економічного зростання, але при цьому зменшаться можливості нарощувати економічний потенціал в майбутньому, отже, Необхідно вибирати оптимальне співвідношення між фондом споживання і фондом нагромадження, виходячи з реальної соціально-економічної ситуації в країні та її стратегічних пріоритетів;

3) чисельність населення та демографічна ситуація в країні. Даний фактор має подвійне вплив на економічне зростання національного господарства

З одного боку, чим більше величина населення, тим менше при однаковій НД і інших рівних умов рівень середнього доходу:

А) населення однієї країни - 10 млн.чол. НД/10 млн. чол.

Б) населення іншої країни - 100 млн.чол. НД/100 млн. чол.

З іншого боку, рівень народонаселення визначає кількісний і якісний склад робочої сили як найважливішого чинника виробництва і, звідси, чим більше народонаселення, тим більші економічні можливості з точки зору трудового-фактора має країна.

Демографічна ситуація складається по-різному в різних регіонах земної кулі. У більшості країн Азії, Африки спостерігаються високі коефіцієнти природного приросту населення, значна кількість жителів при невеликій величиною НД. У той же час в промислово розвинених країнах західної Європи, Північної Америки, Японії, спостерігається старіння нації, тому що смертність перевищує коефіцієнт народжуваності. У цих країнах за рахунок високого рівня НД спостерігається велика величина середньодушового доходу; але несприятлива демографічна ситуація таїть загрозу для майбутнього.

4) результати науково-технічного прогресу. Залежно від того на скільки економічне зростання спирається на досягнення науки і техніки розрізняють два основних типи макроекономічного зростання:

- Екстенсивний;

- Інтенсивний.

- Екстенсивний зростання (від лат. extensiv - розширюється) - це найбільш простий, історично перший тип економічного зростання, суть якого полягає у збільшенні обсягів споживання основних факторів виробництва.

- Даний тип економічного зростання можна виразити за допомогою виробничої функції Р. Солоу:

ZY = F (ZK, ZL, ZN),

де К-капітал;

L - робоча сила;

N - природні ресурси (земля);

У - обсяг випущеної продукції;

Z - коефіцієнт;

Тобто, якщо обсяги використання основних виробничих факторів зростають у Z разів, то відповідно) у Z разів збільшується випуск продукції, що виробляється.

Даний тип зростання має позитивні, так і негативні моменти.

До позитивних якостей відносяться:

- Можливість значного збільшення обсягу впускаємо продукції тільки за рахунок залучення до процесу виробництва додаткового ресурсного потенціалу;

-зниження рівня безробіття, продуктивне використання наявних природних і капітальних ресурсів.

У той же час, поряд з позитивними, існують і серйозні негативні моменти, які суттєво обмежують переваги даного типу економічного зростання. Справа в тому, що розширення основних виробничих факторів не може тривати нескінченно, т.к. цей процес призведе до зниження рівня ефективності від використання факторів за рахунок зростання витратності виробництва. Такий процес має місце тому, що використання кожного додатковий фактор стає дедалі дорожчою у зв'язку з обмеженістю ресурсів. Звідси, ми неминуче приходимо до протиріччя: Збільшення масштабів виробництва об'єктивно стримується зростаючою дорожнечею використання факторів. На практиці це означає, що економіка буде переходити в стадію застою (стагнації), або переживати регрес. Отже такий тип зростання має свої об'єктивні межі і повинен доповнюватися інтенсивним типом економічного зростання.

Інтенсивне зростання (від франц. Intensif-напруга) грунтується збільшення віддачі від використання основних факторів виробництва при незмінному скорочується їх кількості. Даний тип росту спирається на досягнення науково-технічного прогресу і дозволяє реалізувати капіталосберегающую, працезберігаючий, технології та досягти збільшення обсягу продукції, що випускається, більш повного задоволення споживчого попиту, оптимальної структури народного господарства, Економного використання природних ресурсів і енергії, збереження екологічної рівноваги.

Даний тип економічного зростання базується на підвищенні ефективності (зростання фондовіддачі капіталу, збільшення матеріалоємності продукції) використання кожного виробничого фактора. За допомогою виробничої функції Р. Слоу можна відобразити його наступним чином:

Y = AF (K, L, N)

Коефіцієнт А показує, що при підвищенні віддачі від використання основних виробничих факторів, що в результаті збільшується в А раз зростає обсяг випуску продукції. Інтенсивне зростання, безумовно, надає народно-господарський комплекс, тому що при тому ж обсязі наявних ресурсів дозволяє досягти більшого обсягу продукції, що випускається при одночасній оптимізації макроекономічної структури. Використання інтенсивного типу зростання відкриває нові можливості для національної економіки. Єдиною проблемою тут може бути слабкий розвиток науково-технічної бази і кадрового потенціалу.

На практиці в макроекономіці спостерігається не протиставлення, а поєднання обох типів економічного зростання для того, щоб досягти найвищих параметрів розвитку, використовуючи переваги кожного.

На закінчення зупинимося на найважливішій дилеми «зростання чи розвиток». Дана проблема пов'язана з тим, що результати економічного зростання по-різному оцінюються в промислово-розвинених державах. Розвинені економіки основний акцент ставлять на досягненні соціально-економічних параметрів розвитку, якості зростання. Країни, що розвиваються велику увагу приділяють кількісними показниками. Звідси виникає дилема «зростання чи розвиток».

Дилема «ріст і розвиток» отримала теоретичне обгрунтування в роботах сучасних економістів. З'явилися теорії «нульового або обмеженого зростання», суть яких полягає в тому, що промислово розвинені країни повинні обмежити темпи зростання (навіть звести їх до нуля) для того, щоб вивільнити ресурси перерозподілити для економічно відсталих регіонів планети. Такі теорії виходять з принципу забезпечення збалансованості на глобальному рівні, що означає необхідність вирівнювання економічного потенціалу, що розвиваються, за рахунок промислово розвинених.