Живопис

Провідним жанром живопису епохи бароко в Україні була ікона. Зберігаючи візантійський іконописний канон, українські маляри XVI – XVII ст. завершують ті суто національні тенденції, що намітилися в іконописі попередньої доби: наближення ідеології ікони до конкретних обставин життя земного. Ось чому протягом цих трьох століть українські іконописці послідовно відмовляються від таких іконописних канонів, як зворотна перспектива, двомірність простору (площинність), лінійність. У результаті цього українська барокова ікона наближається до картини, точніше народної картини, лубка.

Характерні ознаки української барокової ікони:

• з’являється пряма перспектива, коли близьке зображено більшим, далеке – меншим;

• виникає ілюзія тривимірності (ширина, висота, глибина) простору;

• пейзажне тло особливо на іконах житійного характеру все помітніше нагадує природу України, а будівлі (що були абстракцією, символом світобудови) все частіше нагадують архітектуру міст. Довкілля втрачає умовність, натуралізується;

Див.: слайди 16, 17

• зростає декоративізм ікони, що досягається не тільки завдяки додатковим декоративним елементам, а й особливому використанню левкасу (білого ґрунту, що їм покривається іконна дошка): левкас прикрашається різьбленням – бароковими візерунками, квітками, рослинним орнаментом, які відтворюють красу української природи і втілюють характерну для бароко декоративність як ознаку стилю. Це різьблене тло покривалося золотом (символом Бога, за візантійським каноном), а по золоту вже писався образ, що надавало кожному кольору таємничого, божественного світіння;

  Див.: слайд 18

• зображення святих, Ісуса Христа, Богородиці теж стають об’ємними, тілесними, отримуючи риси українського етнічного типажу обличчя: рум’яні щоки, українські вуса і т. ін., а одяг священних персонажів відмічений національними рисами.

Див.: слайди 12, 13

Барокова поетика яскраво виявилася і в українській графіці XVI – XVIII ст., тісно пов’язаною із розвитком книжкового мистецтва.

Декоративність, мальовничість, велике розмаїття в орнаментальному оздобленні книги, комбінації геометричного плетіння доповнені рослинним кольоровим орнаментом, що обрамляє всю сторінку довкола тексту, вишукані, бароково орнаменталізовані заставки та ініціали (початкові букви) – всі ці риси характеризують графіку рукописної книги епохи бароко.

Див.: слайди 20, 21, 22, 23

Друкована гравюра розвиває традиції рукописної книги: декоративні ініціали та заставки з першої сторінки Острозької Біблії (1581 р.), гравюра Євангеліст Лука з “Апостола” Е. Федорова (1574 р.).

Див.: слайди 24, 25

Література

1. Барокко в славянских литературах. – М., 1982.

2. Українська графіка ХІ – початку ХХ ст. – К., 1994.

3. Іваньо І.В. Філософія і стиль мислення Григорія Сковороди. – К., 1983.

4. Історія української ікони Х – ХХ ст. – К., 1996.

5. Макаров А. Світло українського бароко. – К., 1994.

6. Степовик Д.В. Слово й ілюстрація. Основні риси бароко в українській гравюрі // Українське літературне бароко. – К., 1987.

7. Сазонова Л.І. Жанр “вертоградів” у східнослов’янському літературному бароко // Українське літературне бароко. – К., 1987.

8. Українське літературне бароко. – К., 1987.