Література

1. Лекції з історії світової і вітчизняної культури (для викладачів ун-тів) / За ред. А.В. Яртися та ін. - Львів, 1994.

2. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. - Харків, 1996.

3. Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури. - К., 1995.

4. Культурология / Под ред. А.А. Радугина. - М., 1996.

5. Учебный курс по культурологии / Под ред. Г.В. Драча. - Ростов-на-Дону, 1995.

6. Культурология. ХХ век. Антология. - М., 1994.

7. Шпенглер О. Закат Европы. - М., 1993.

8. Тойнби А. Постижение истории. - М., 1991.

9. Социологические теории современности. - М., 1992.

10. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення культури.

2. Етимологія слова “культура”.

3. Які типології структури культури ви знаєте?

4. Що таке артефакт?

5. Місце людини в системі культури.

6. Інститути культури.

7. З чого складається предмет культурології?

8. Чи є синонімами поняття “культура” та “цивілізація”?

9. Які концепції “культури та цивілізації” ви знаєте?

10. Хто запропонував теорію культурних суперсистем і в чому її суть?

Лекція 2 Основні культурологічні концепції

Існує чимало ідей та теорій, без яких неможливо уявити собі сучасну культурологію. Але видатних концепцій, що зумовили весь розвиток культурології як науки, не так багато. На головних із цих концепцій ми й зупинимося.

Філософія Гегеля як теорія культури

Філософія Гегеля зробила значний вплив на культуру Нового часу. Тому й почнемо з XVIII ст., з німецького філософа Г.В.Ф. Гегеля (1770 –1831), представника німецької класичної філософії. Саме він по-новому розглянув культуру, розум і людину. Гегель, спираючись на ідеї Просвітництва, де культуру вважали реалізацією людського розуму, розглядає культуру як реалізацію розуму, але це вже Світовий розум або Світовий дух. Все, що робить людина, є втіленням цілей Світового духу, який диригує історією.

Гегель виявив надіндивідуальні закономірності світової культури і передав їх через логіку понять. У працях “Філософія історії”, “Естетика”, “Історія філософії”, “Філософія права” Гегель уперше створив грандіозну злагоджену картину розвитку культури (такої логічної картини до нього не існувало). Розвиток культури від філософії, релігії й мистецтва до державних форм вперше було розглянуто як закономірний, цілісний процес.

Гегель не ігнорує різноманітність культурних форм і якісні відмінності національних культур. Але кожна національна культура, за Гегелем, це лише ступінь у саморозгортанні Світового духу.

Головний недолік цієї теорії  відсутність місця для автономності і самоцінності людини.

В той же час багато глибоких та плідних думок про мистецтво, міф, релігію, науку, природу, символи перетворюють праці Гегеля на важливе джерело культурологічного знання, а виявлення закономірностей розвитку культури дозволяють розглядати концепцію Гегеля як теорію культури.

Людина, творчість, культура в філософії м. Бердяєва

Зараз це дуже популярне ім’я і, дійсно, немає таких культурологічних проблем, яких би не торкнулася думка цього філософа. Бердяєв розглядає дух і мислення в руслі християнської традиції. Саме дух поєднує сферу людського зі сферою божественного: “Дух однаково і трансцендентний (потойбічний), і іманентний” (тобто має коріння в цьому світі  О.К.). Саме особистість, а не безособовий розум  справжній творець культури. І свобода духу  справжнє джерело творчої активності. Свободу духу людині надає не Бог, а вона, за Бердяєвим, має коріння у добуттєвому “нічого”, з якого Бог створив світ.

Вільна творча особистість стоїть вище за культуру.

Але культура і її форми часто протистоять особистості, сковуючи її свободу. Це може бути і благом (коли зберігає від свавілля творчої особистості), але може бути і драмою. Бердяєв, в чомусь продовжуючи О. Шпенглера, побачив драму творчості і культуру як деспота. Вільний дух і символічні форми культури, в яких повинен мислити дух творчої людини,  це протиріччя, яке породжує драму.