17. Мета та завдання розробки плану собівартості продукції.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, які відповідає вимогам щодо якості.

Розробці плану собівартості на підприємстві передує всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період, виявляються внутрішньовиробничі резерви та розробляються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

У процесі планування собівартості вирішується низка завдань, серед яких основними є: розрахунок вартості необхідних ресурсів; обчислення собівартості виробництва кожного виду продукції та її рентабельності; визначення загальної величини витрат на виробництво запланованих обсягів виробів.

18. Планування цін та формування цінової політики на підприємстві.

Ціна — це кількість грошей, за яку продавець (виробник) згоден продати, реалізувати, а покупець (споживач) готовий купити одиницю товару, що відображає, по суті, головний принцип ціноутворення.

Ціни у діяльності промислового підприємства виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, стимулюючу, розподільчу. Обліково-вимірювальна функція ціни є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів промислової продукції або надання відповідних послуг. Стимулюючу функцію ціни використовують для мотивації підвищення ефективності підприємницької діяльності, забезпечення необхідної прибутковості (дохідності) кожному з учасників процесу товарообміну. Розподільча функція ціни зводиться до того, що за її допомогою у разі відхилення від вартості продукції здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів господарювання та населення. Виважена політика ціноутворення на ринку промислової продукції дає можливість підприємству: розширювати номенклатуру та асортимент продукції; підвищувати якість продукції та надання послуг; визначати ефективну структуру та методи управління виробництвом; вдало сегментувати ринок та формувати взаємовигідні відносини зі споживачами; забезпечувати економічну стійкість підприємства у ринковому середовищі; зміцнювати фінансовий стан підприємства в умовах невизначеності й ризику.

Цінова політика підприємства — це мистецтво управляти цінами та ціноутворенням, установлювати на товари (послуги) такі ціни і так їх регулювати залежно від рівня конкурентоспроможності товару (послуги) та підприємства на ринку, щоб досягти очікуваних тактичних та стратегічних цілей.

19. Сутність, цілі та завдання цінової політики підприємства. Цінові стратегії.

Визначаючи цінову політику, керівництво підприємства має дотримуватися певних норм, принципів, а саме: а) досягнення заданого рівня прибутку на одиницю вкладеного капіталу; б) активізації споживчого попиту; в) забезпечення стабільного становища на ринку; г) гнучкості у здійсненні процесу ціноутворення; д) дотримання вимог державної політики цін.

Цілі ціноутворення мають кореспондуватися з загально корпоративними цілями. До головних цілей діяльності підприємства можна віднести: 1) збереження стабільного становища на ринку; 2) максимізація прибутку та підвищення рівня рентабельності; 3) досягнення лідерства на ринку за обсягами реалізації продукції; 4) досягнення лідерства на ринку з позицій інноваційності, якості.

Для збереження стабільного становища на ринку або у випадку, коли підприємство ще не досягло стадії свого сталого розвитку, варто звернутися до поширених програм цінових поступок. Установлені ціни мають покривати витрати, гарантувати хоча б просте відтворення. Для того, щоб уникнути зниження реалізації товару та загострення конкурентної боротьби, підприємство має прискіпливо стежити за ситуацією На ринку: динамікою цін, появою нових товарів, діями конкурентів. Воно не повинне допускати надмірного завищення чи заниження цін на свою продукцію й намагатися знижувати витрати виробництва та збуту.

Якщо завдання зводиться до максимізації поточного прибутку, підвищення рівня рентабельності, підприємство у будь-який спосіб прагне вибрати таку ціну, яка дала б змогу отримати максимальний прибуток, причому не в далекій перспективі, а за невеликий період з урахуванням невпевненості у сприятливому розвитку бізнесу або браку коштів.

У разі якщо підприємство прагне досягти лідерства за показниками реалізації продукції, керівництво затверджує ціну на мінімально допустимому рівні, що забезпечує на певний період часу розширення сегмента ринку, збільшує кількість покупців, а отже, загальний обсяг збуту.

Намагання досягти лідерства може стосуватися й виробництва нової продукції, продукції гарантовано високої якості, коли підприємство хоче мати імідж інноваційності, надійності, високого рівня сервісу. При цьому, зазвичай, встановлюються високі ціни, оскільки необхідно компенсувати витрати на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, створення найсучаснішого парку устаткування, впровадження нових технологій, залучення висококваліфікованих фахівців.

Головними чинниками, які визначають цінову політику підприємства, є: місце і роль ціни у загально корпоративній стратегії; рівень попиту; вплив конкурентного середовища; Платоспроможність населення; ціна і життєвий цикл товару; витрати виробництва; номенклатура та асортимент продукції;