- •Основні питання для підготовки до вступних випробувань
- •Предмет і методи політичної економії.
- •Основні течії сучасної економічної думки.
- •Функції політекономії та їх характеристика.
- •Виробництво та його роль в житті суспільства. Фактори виробництва.
- •Продуктивні сили та виробничі відносини.
- •Економічні категорії. Економічні закони та характер їх дії.
- •Власність у системі виробничих відносин. Типи, види й форми власності.
- •Відносини власності в Україні.
- •Роздержавлення та приватизація власності в Україні.
- •Натуральне та товарне виробництво, їх сутність.
- •Товарне виробництво: умови його виникнення, основні риси.
- •Товар. Двоїстий характер праці, втіленої в товар.
- •Величина вартості товару. Вартість і продуктивність праці.
- •Походження і сутність грошей. Функції грошей.
- •Грошовий обіг і грошова система.
- •Ринок як форма організації суспільного виробництва. Поняття ринку.
- •Суб’єкти і об’єкти ринку. Функції ринку.
- •Інфраструктура ринкової економіки та основні її елементи.
- •Закон грошового обігу.
- •Інфляція. Види інфляції. Стагнація і дефляція.
- •Закон вартості та його сутність.
- •Закон попиту і пропозиції.
- •Моделі ринкової економіки.
- •Конкуренція і ринок. Методи конкуренції.
- •Конкуренція і монополія. Види монополій.
- •Форми монополій. Олігополія.
- •Антимонопольне законодавство.
- •Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу.
- •Робоча сила як товар. Вартість робочої сили.
- •Суть капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •Норма і маса прибутку. Фактори, що впливають на норму прибутку.
- •Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Види підприємств України.
- •Підприємство, його суть та форми.
- •Суб’єкт підприємницької діяльності.
- •Поняття банкрутства підприємства. Законодавство про банкрутство.
- •Кругооборот капіталу та його стадії.
- •Основний і оборотний капітал.
- •Визначення обороту капіталу. Фактори, що впливають на швидкість обороту.
- •Витрати виробництва і собівартість.
- •Торговельний прибуток. Витрати обігу.
- •Форми торговельного підприємства.
- •Товарна біржа. Принципи біржової торгівлі.
- •Позичковий капітал і позичковий процент.. Ставка і норма процента.
- •Природа акціонерних товариств. Акціонерні товариства в Україні.
- •Акції та функції. Види акцій. Курс акцій.
- •Зміст аграрних відносин, їх місце в економічній системі.
- •Підприємство в аграрній сфері. Специфіка обороту капіталу.
- •Земельна рента: суть, причини виникнення та види.
- •Диференціальна рента, її види та форми.
- •Абсолютна і монопольна рента. Ціна землі.
- •Валовий національний продукт (внп) і методи його виміру.
- •Види відтворення. Типи економічного зростання.
- •Сутність, розподіл та перерозподіл національного доходу.
- •Заробітна плата та її форми.
- •Суспільні фонди споживання. Рівень життя населення.
- •Сутність і форми нагромадження. Джерела і фактори нагромадження.
- •Суперечності ринкової економіки. Теорії криз.
- •Економічний цикл та його фази.
- •Проблема зайнятості населення та ринок робочої сили.
- •Безробіття: сутність, причини, типи, форми і рівень безробіття.
- •Соціальні наслідки безробіття.
- •Підприємство як суб’єкт та об’єкт економічних відносин.
- •Класифікація підприємств та її практичне значення.
- •Економічний зміст поняття витрати виробництва та собівартість продукції.
- •Класифікація витрат і структура собівартості.
- •Класифікація витрат в залежності від обсягів виробництва.
- •Економічна природа прибутку підприємства. Прибуток і рентабельність.
- •Чистий прибуток підприємства.
- •Оподаткування прибутку підприємства. Ставка податків.
- •Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній фор Ставки оподаткування прибутку
- •Рентабельність як відносний показник ефективності діяльності підприємства.
Основні питання для підготовки до вступних випробувань
Предмет і методи політичної економії.
Пе – фундаментальна методологічна частина ек науки, що розкриває сутьність законів функціонування і розвитку ек систем у різні історичні епохи.
Обєкт ПЕ- економічне життя суспільства. цей обєкт вивчають понад 50 окрпемих наук. Пе насамперед вивчає соц-ек віднеосини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політ, ідеол, соц інститутами
Предмет ПЕ – складний та багатогранний тому неможлоиво дати чітке визначення, яке було б правильне для сіх етапів розвитку. ПЕ, вивчаючі реальні ек процеси, постійно є в пошуку і розвитку. Предмет змінюється і уточнюється.
Еволюція визначення предмета ПЕ: 1) Давньогрец і давньорим мислителі : вчення про закони дом госп
2) Мернкантелісти фізікрати : наука про створ, примнож, та розподіл багацтва нації
3) Класична Пе та Марксизм : наука про виробничі відносини і закони, що управляють в-вом, розподілом, обміном та спожив благ.
4)сучасні західні економісти : А)П. Самуельсон : наука про дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для в-ва. Б) Макконнелл, Брю: ефективне викорис обмеж виробнич ресурсів або управління ними з метою досягнення макс задоволення потреб.
Пізнаючі Закони, Пе показує, як люди і сусп мають вибирати рідкісні ресурси, розподіляти і обмінювати з метою макс задоволення потреб
Основні течії сучасної економічної думки.
Неокласична економічна теорія. В останній третині XIX ст. з розвитком внутрішніх економічних і соціальних суперечностей капіталізму починається перехід цього способу виробництва у вищу й водночас низхідну стадію розвитку, що характеризується передусім виникненням монополій і активним втручанням держави у розвиток економіки, її одержавлення. Цю стадію неоднозначно тлумачили представники різних напрямів і шкіл економічної теорії. У марксистській політичній економії вона отримала назву «імперіалізм» (Ленін), у працях західних науковців найпоширеніші назви — «корпоративний капіталізм», «народний капіталізм», «індустріальне суспільство», «суспільство споживання».
Об'єкт дослідження неокласичної економічної теорії — поведінка homo economicus — «людини економічної», котра як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму витрати (чи зусилля.) Основним об'єктом її вивчення є досягнення оптимального режиму господарювання окремих економічних одиниць за вільної конкуренції, шляхів досягнення рівноваги цієї системи за допомогою обмеженого (непрямого) втручання держави в економіку. Неокласичний напрям представлений двома основними течіями — монетаризмом і неолібералізмом.
Монетаризм (англ. money — гроші) — економічна концепція, згідно з якою грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні економічної кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту, а також у розвитку виробництва.
Ця концепція виникла в середині 50-х років XX ст. у США. Її засновник — глава чиказької школи політичної економії Мілтон Фрідмен (нар. 1942
Погляди представників класичної та неокласичної школи політичної економії (на ранньому етапі) представлені різними течіями, напрямами, отримали в економічній літературі назву «лібералізм».
Лібералізм (лат. liberalism — вільний) — сукупність поглядів, основним змістом яких є заперечення необхідності втручання держави в економічне життя й розуміння механізму самоорганізованого ринку як єдиного ефективного регулятора господарських процесів.
. Ідеї економічного лібералізму ґрунтовно розробив А. Сміт.Методологічною основою лібералізму є принцип індивідуалізму, згідно з яким повинна існувати природна свобода людини від суспільства, а обстоювання своїх інтересів окремими індивідами зумовлює задоволення суспільних інтересів, забезпечує досягнення суспільного добробуту. Такі погляди значною мірою відображали специфіку капіталізму епохи вільної конкуренції.
Інституціоналізм (лат. institutum — установа) — один із напрямів західної економічної думки, який основне значення надає аналізу ролі інститутів у прийнятті економічних рішень та в економічній діяльності, їх спрямованості й ефективності.
До інститутів його прихильники відносять конкуренцію, профспілки, податки, державу, монополії (в тому числі корпорації), сталий спосіб мислення, юридичні норми тощо, а економіку розглядають як систему відносин між господарюючими суб'єктами, що формується під впливом економічних та неекономічних факторів (серед останніх важлива роль відводиться, насамперед, техніці
Кейнсіанство та його еволюція. Цей напрям є одним з провідних в сучасній економічній теорії. Назву він отримав від імені відомого економіста Дж. Кейнса, який вважав, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізм неспроможний існувати, не зможе «уникнути повного руйнування існуючих економічних форм». Кейнс одним із перших у західній економічній науці обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів, оперуючи такими глобальними категоріями, як національний доход, сукупні інвестиції, споживання, зайнятість, нагромадження та ін. Ці категорії він розглядав у взаємодії та функціональних зв'язках, а також досліджував кількісні функціональні аспекти закономірностей розширеного відтворення (вважав їх предметом політичної економії).
Дж. Кейнс правильно стверджував про наявність закономірностей розвитку макроекономіки (економіки країни загалом) та закономірностей мікроекономіки (окремого підприємства), які збігаються. Це також вимагає активного втручання держави з метою їх узгодження.
Кейнсіанство — один з напрямів сучасної макроекономічної теорії, представники якого вважають за необхідне активне державне регулювання економіки, здійснюють комплексний аналіз опосередкованого впливу держави на розвиток макроекономічних процесів.
Посткейнсіанство — один з етапів еволюції кейнсіанства, представники якого розглядають теорію Кейнса лише як елемент нової системи економічних поглядів поряд з поглядами представників інституціонального напряму (їхніх теорій ринку та ціноутворення), з деякими положеннями Маркса з проблем відтворення за капіталізму.
Неокласичний синтез — узагальнююча економічна концепція, в якій поєднуються раціональні теорії ціноутворення і розподілу доходів у межах неокласичного напряму (зокрема, в межах концепції загальної економічної рівноваги) та зростання національного доходу в межах кейнсіанського напряму економічної теорії.
Сучасна марксистська теорія. Ключовими проблемами марксистської теорії є такі фундаментальні питання політекономії, як економічна власність, взаємозв'язок різних типів і форм такої власності в умовах капіталістичного способу виробництва і формування цілісної системи відносин економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил, передусім основною продуктивною силою. Марксистська політекономія розглядає економічну власність як базову категорію щодо юридичної власності.