37. Основний і оборотний капітал.

Продуктивний капітал в залежності від обороту його частин поділяється на основний та оборотний.Капітальна вартість, авансована на засоби праці (будівлі, споруди, машини, верстати, обладнання і т.д.) зберігає в процесі виробництва певну натуральну форму, в якій вона виступає впродовж усього періоду функціонування. Вони (засоби праці) вступають в обіг поступово, по частинах, в тій мірі, в яких їхня вартість переноситься у вартість того продукту, що виробляється.

Завдяки такій особливості ця частина капіталу набуває форми основного капіталу.

Отже, основний капітал – це та частина продуктивного капіталу, яка:

1. повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою споживну вартість;

2. вартість його переноситься частинами на продукцію, що виробляється впродовж всього періоду використання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції;

3. матеріально не втілюється в готовій продукції;

4. відновлюється після фізичного і морального погашення через декілька кругооборотів.

Основний капітал характеризується своєю структурою: будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження.

Інакше обертається частина капіталу, авансована на предмети праці і робочу силу. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації повністю повертається у грошовій формі до підприємця.

Ця частина постійного капіталу набуває фрми оборотного капіталу. До оборотного капіталу відносять і змінний капітал.

Отже, оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка:

1. впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживчу вартість і матеріально може втілюватись в створеному продукті;

2. вартість її повністю переноситься у вартість товару, що виробляється, і повністю повертається до свого власника у грошовій формі після реалізації товару:

3. відшкодування оборотного капіталу здійснюється після кожного кругообороту.

Механізм відтворення основного капіталу включає три взаємопов’язані процеси:

1. Знос.

2. Амортизація.

3. Заміщення.

1. Знос поділяють на фізичний та моральний. Фізичний знос пов’язаний з самим використанням елементів основного капіталу та впливом стихійних сил природи.

Моральний знос пов’язаний із здешевленням виробництва старих зразків техніки та виготовленням технічно більш досконалих і більш рентабельних машин аналогічного призначення.

2. Амортизація процес поступового відшкодовування у грошовій формі вартості основного капіталу, що відповідає його зносу. Саме відрахування частини вартості основного капіталу зветься амортизаційним відрахуванням.

Щорічні амортизаційні відрахування, які надходять у амортизаційний фонд, здійснюється за спеціальними нормами амортизації. Норма амортизації це відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу, що застосовується і розраховується за формулою:

На = (А/Ок )*100

Де На – норма амортизації.

А – сума амортизаційних відрахувань .

Ок – вартість основного капіталу.

3. Заміщення. Амортизаційний фонд є тим джерелом, з якого (при нормальному функціонуванні економіки) беруться кошти для капітального ремонту діючих знарядь праці, а також повного їх заміщення в разі фізичного та морального зносу.

Готова продукція разом із грошовими коштами та коштами, що знаходяться у незакінчених господарських розрахунках, утворює капітал обігу. Оборотний капітал та капітал обігу разом складають оборотні засоби підприємства. В процесі кругообігу одна частина оборотних засобів знаходиться у виробничих запасах; друга частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва; третя втілена в готовій продукції; четверта зберігається у вигляді грошових коштів на рахунок банку і в касі підприємств.

Ефективність використання оборотних засобів характеризується швидкістю їх обороту. Вона вимірюється за формулою:

n = Пр/Оз , де

n – число оборотів,

Пр –обсяг реалізованої за рік продукції,

Оз – середньорічний залишок оборотних засобів.

Оборот всього капіталу характеризується часом і швидкістю. Час обороту капіталу включає час виробництва і час обігу. Час виробництва складається з робочого періоду, часу перерви у процесі праці; часу знаходження у виробничих запасах.

Час обігу – складається з часу продажу продукції та часу придбання факторів виробництва.

Найважливішою частиною часу виробництва виступає робочий період, тобто період, впродовж якого предмет праці знаходиться під безпосереднім впливом робочої сили, озброєної певними знаряддями праці. Саме в цей період створюється вартість і додаткова вартість.

Швидкість обороту у кожного з елементів капіталу різна. Оборотний капітал здійснює повний оборот у кожному кругообігу. Для визначення часу обороту основного капіталу в цілому, необхідно вивести середнє з оборотів його різних частин.

Якщо виробничі споруди мають вартість 40000 грн., строк служби 40 років, то річний знос їх складає 1000 грн., машини і обладнання вартістю 90000 грн. строком служби в 10 років, мають знос 9000 грн. в рік, дрібне устаткування та інструмент – вартістю в 20000 грн. строком служби 4 роки мають річний знос в 5000 грн.

Таким чином, основний капітал в сумі 150000 грн. має річний знос – 15000 грн., тому повний оборот його складає: 150000 / 15000 = 10 років.

Оборот усього авансованого капіталу (основного і оборотного) розраховується як середній оборот, виведений з оборотів основного і оборотного капіталів. Хай оборотний капітал дорівнює 45000 грн. і обертається чотири рази на рік, що складає 45000 * 4 = 180000 грн. В такому випадку (дані про основний капітал взяті з попереднього прикладу) весь авансовий капітал 150000 + 45000 = 195000.

Сума, що обернулася для основного капіталу складає 15000, для оборотного – 180000. Таким чином, загальна сума, що оберталась, складає 180000 + 15000 = 195000 грн.

Отже, весь авансований капітал обернеться рівно за 1 рік:

195000/ (150000 + 45000) = 1;

Підприємства зацікавлені в скороченні часу виробництва і насамперед – робочого періоду. Основними шляхами цього є: підвищення продуктивності праці, збільшення числа працівників безпосередньо у виробництві, продовження робочого дня й підвищення інтенсивності праці, розширення суспільного поділу праці, поглиблення спеціалізації. Особливе значення для підприємства має прискорення обсягу оборотних засобів.