52. Види відтворення. Типи економічного зростання.

53. Сутність, розподіл та перерозподіл національного доходу.

Націона́льний дохі́д — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні чи за кордоном.

НД = ЧНД - Тn

де, ЧНД - чистий національний дохід, а Тn - непрямі податки.

54. Заробітна плата та її форми.

Винагорода за працю в ринк ек є зарплата - рудовий доход працівнка, одержаний від праці. Сьогодні ЗП та її різновиди в різних країнах складають 80% НД. Існує кілька теорій ЗП: 1)неокласична. Зп- ставка зарплати – ціну платять за використання праці.недоліками цієї теорії є те що продуктивна праця( нічна) оплачується вище, хоча і не є продуктивною, при одній і тій же продуктивності праці є великівідміності між країнами в диференціації оплати праці. 2)Марксиська. Зп розглядалась в органічному поєднані з вартісю товару робоча сила. Вартість роб сила – вартість житєвих засобів для життя власника. Житєвими благами Маркс важав блага для задоволення природних потреб, блага для утримання дітей робітника та відтворення роб сили, витрати на виховання, навчання, проф підготовку. Маркс важав що ЗП - перетворена форма вартості або ціни роб сили, Зп – ціна роб сили. Недоліком цієї теорії є те що ЗП не повязується з результатами праці робітника. ЗП – ціна за використання праці. Вона як ек категорія розвинутих товарно ринкових відносин воражає вартіть товару роб сила і оплату за працю, за витрати і результати її що визначені ринком.

55. Суспільні фонди споживання. Рівень життя населення.

Суспíльні фóнди споживáння – частина фонду споживання суспільства, яка використовується для розвитку народної освіти, медичного обслуговування, виплати пен Суспільні фонди споживання – цільові фонди, які є особливими об’єктами права суспільної власності, що утворюються відповідно до закону на загальнодержавному та/або територіальному рівнях, формуються за рахунок джерел, передбачених законом і забезпечують солідарну підтримку визначених законом верств населення та/або фінансування визначених законом видатків.[2]

Суспільні фонди споживання утворюються з метою збереження, відновлення та розвитку суспільних ресурсів.

сій, стипендій та ряду інших послуг, що надаються населенню безкоштовно.

Рівень життя населення країни в значній мірі характеризується структурою ВВП по використанню. Особливо важливий аналіз структури приватного кінцевого споживання (особистих споживчих видатків). Більша частка в споживанні товарів тривалого користування й послуг свідчить про більше високий рівень життя населення й, отже, більше високому загальному рівні економічного розвитку країни.

Аналіз рівня життя населення звичайно супроводжується аналізом двох взаємозалежних показників: «споживчий кошик» і «прожитковий мінімум».

Рівень життя оцінюють також по показниках:

♦  стану трудових ресурсів (середня тривалість життя, рівень утворення населення, споживання на душу населення основних продуктів харчування в калоріях, у протеїновому втримуванні, рівень кваліфікації трудових ресурсів, чисельність учнів і студентів на 10 тис. чоловік населення, частка видатків на утворення у ВВП);

♦  розвитку сфери послуг (число лікарів на 10 тис. чоловік населення, число лікарняних ліжок на 1 тис. чоловік населення, забезпеченість населення житлом, побутовими приладами й т.п.).

В останні роки у світовій практиці для визначення якості життя стали користуватися показниками (або індексами) суспільного розвитку країни, що поєднують у собі багато економічних і соціальних показників, що включають освітній рівень населення, тривалість життя, тривалість робочого тижня й ряд інших. Так, індекси суспільного розвитку, опубліковані в Доповіді програми ООН по розвитку людських ресурсів (1993 р.), дають наступну картину (табл. 3).