5. Продуктивні сили та виробничі відносини.

Продуктивні сили – це єдність матеріально-речового та особистого факторів вир-ва. Головну роль ут відіграє особистий фактор – людина, яка створює засоби вир-ва, приводить їх у дію. Людини – головна продуктивна сила суспільства. Разом з тим засоби вир-ва і насамперед знаряддя – це найреволюційніший елемент продуктивних сил. Вони швидко змінюються, вдосконалюються, що пов’язано з розвитком людини, підвищенням її освітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням організації праці та управління.

Саме продуктивні сили є серцевиною, основою ек с-ми, і саме на основі прод сил, виробничіх відносин і сусп поділу праці можна виділити ті чи інші особливості, які призводять до диференціації ек с-м

6. Економічні категорії. Економічні закони та характер їх дії.

Ек закони- відбивають найсутєвіші, стійкі, такі що постійно повторюються, причинно наследкові взаємозалежності і взаємозвязки ек процесів і явищ. Закони виражають сутність ек відносин. Разом створюють систему ек законів: 1) всезагальні – діють протягом історії людства. 2)особливі – діють протягом декількох ек систем. 3) специфічні – діють в межах однієї-ї ек системи 4) стадійні – в межах перехідної економіки.

Ек принципи – теоритичні узагальненя, які відображ тенденцію розвитку ек систем. Мають менш обовязковий характер ніж закони.

Ек категорії – абстрактні, логічні теор поняття, які виражають суть ек процесів та явищ ( наприклад капітал, ринок, попит...)

Залежно від мети ПЕ поділяють на позитивну і нормативну. Позитивна – ставить за мету всебічне пізнання реальних ек процесів, відповідає на питання : які вони є. Нормативна – зясовує обєктивні процеси, дає їм оцінку, робить висновки, рекомендації для вдосконалення ек системи, відповідає на питання : як має бути.

7. Власність у системі виробничих відносин. Типи, види й форми власності.

На сьогоднішній день проблему власності досліджують такі впливові напрямки як марксизм, постмарксиські концепції, неоінституаналізм, що повязували істор процес з розвитком відносин власності . марксизм і неоінституціоналізм розглядають власність з різних точок зору: марксизм застосовує категорію відносини власності, а неоінституціоналізм базовим поняттям має права власності. Згідно з м* трактовкою, власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей (є ек категорією головною рисою якої є не річ і не відносини людей до речей, а те, ким і як привласнюється річ). Власність розкривається через категорії користування, володіння, розповсюдження, відчуження, привласнення.

Ек теорія прав власності виступає альтернативною концепцією, це новий, перспективний, суперечлевий напрямок, що спирається на багато різних концепцій, які визначаютсья як неоінституціоналізм. Рональд Коуз коли запропонував це понняття мав на увазі все витрати, що повязані із здійснення обміну на відкритому ринку.

Субєктами власності є фіз або Юр особи, що вступають у відносини власності, а обєктами – все те, що можна привласнити або відчужити

Функціонуванню власності притаманне багатоманіття форм.

По об’єктам власності розрізняють: 1) власність на фактори вир-ва, в тому числі на засоби вир-ва, робочу силу; 2) власність на предмети споживання; 3) інтелектуальну власність.

По суб’єктам розрізняються такі її соціальні форми: 1) індивідуальна; 2) колективна; 3) державна.

В ряді випадків при аналізі економічних відносин виділяють дві соціальні форми власності: 1) приватну; 2) державну.

На основі індивідуальної, колективної, державної власностей шляхом об’єднання майна виникають и функціонують різні змішані форми власності, в тому числі за участю іноземних громадян та юридичних осіб.

За способомпоєднання роб сили і засобів вир-ва розрізняють два типи власності: трудова (общинна, сімейна, фермерська) та експлуататорська

За видами власність може бути приватною (права власності належить одній особі) і суспільною (права власності належать багатьом особам, колективу, сус-ву)

В зв’язку з істор розвитком сус-ва виділяють чотири форми власності: рабовласницька, феодальна, капіталістична і суспільна.