Апп. Тема 3. Джерела адміністративно-процесуального права

1. Поняття джерел адміністративно-процесуального права.

Під джерелом адміністративно-процесуального права розуміють зовнішні форми юридичного закріплення адміністративно-процесуальних норм, інакше кажучи, правові акти нормативного характеру, які містять загальні та загальнообов'язкові правила. Джерелом адміністративно-процесуального права слід вважати юридичний акт, що містить адміністративно-процесуальні норми. Слід мати на увазі, що існує велика кількість і значна різноманітність таких актів як за формою (визначається особливістю структури акту), так і по правовим властивостями. Конституційний Суд України, який в рішенні по справі про тлумачення терміну «законодавство» указав: «термін «законодавство» слід розуміти так, що ним охоплюються не тільки закони України, декрети Кабінету Міністрів України і ратифіковані Україною міжнародні договори, але і постанова Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (прийняті в межах повноважень цих органів)»

2. Ієрархія та види джерел адміністративного-процесуального права.

З огляду на різноманітність джерел (нормативних актів) ад­міністративно-процесуального права, з урахуванням ієрархічної підлеглості, їх доцільно класифікувати таким чином:

1. Конституція України — як основний закон, що встанов­лює загальні правові принципи, права, свободи і особисту не­доторканність людини, гарантії їх забезпечення та здійснення правосуддя в державі. Конституція України є основним джере­лом прав, має найвищу юридичну силу. Вона виступає як юридична база поточного законодавства.

2. Міжнародні договори (угоди), згоду на обов´язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і засто­совуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

3.   Кодекси України:

• Кодекс України про адміністративні правопорушення. Розділ ІІІ цього Кодексу встановлює перелік органів, які упов­новажені розглядати справи про адміністративні правопору­шення, порядок їх утворення, права, обов´язки та компетенція цих органів, а також підвідомчість справ. У розділі IV регла­ментуються умови і порядок провадження в справах про адмі­ністративні правопорушення, розгляд адміністративних справ, винесення постанов про накладення адміністративних стяг­нень, їх оскарження і опротестування. Розділ V встановлює по­рядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень;

• Кодекс адміністративного судочинства України, завдан­ням якого є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб´єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, поря­док звернень до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства;

— Митний кодекс України також визначає засади організа­ції провадження у справах про порушення митних правил (статті 356—406).

4.  Закони України:

— Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрис­дикції;

— Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996   р. регулює питання щодо звернення громадян до органів влади з заявами і пропозиціями у тому числі й оскарження дій посадових осіб, державних і громадських органів;

— Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. встановлює особливості проваджень у справах про корупційні дії.

______________________________________________________________________

5.  Укази Президента України:

— Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечен­ня конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997   р. на виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» зобов´язує органи влади, їх посадових осіб об´єктивно, всебічно і вчасно здійснювати перевірку заяв і скарг громадян, домагатися реального здійснення прийнятих по них рішень;

• Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» від 13 серпня 2003 р. зобов´язує керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування не рідше ніж двічі на рік розглядати стан роботи зі зверненнями грома­дян на засіданнях президій, колегіях із запрошенням представ­ників суду, органів прокуратури, громадських організацій;

• Указом Президента України «Про кількість судів апеля­ційного суду України, касаційного суду України та Вищого Ад­міністративного суду України» від 7 листопада 2002 р. встанов­лено, що кількість судів Вищого адміністративного суду Украї­ни складає 65 осіб, а Указом «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу» від 16 листопада 2004 р. в Україні утворено 27 окружних адміністративних судів, 7 апеляційних та 1 каса­ційний суд для розгляду і вирішення індивідуальних адміністра­тивних справ.

1. Норми адміністративно-процесуального права містять­ся у постановах Кабінету Міністрів України, нормативних ак­тах (інструкціях, правилах, методиках) центральних органів виконавчої влади, а також у Цивільно-процесуальному ко­дексі України, Господарсько-процесуальному кодексі Украї­ни, Кримінально-процесуальному кодексі України, які взає­модіють з нормами адміністративно-процесуального права.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України та поста­нови Пленуму Вищого адміністративного суду України, котрі містять роз´яснення з питань застосування норм адміністра­тивного матеріального та процесуального права.

Такий досить докладний перелік нормативних актів, які концентрують норми адміністративного процесуального права, дає змогу пересвідчитися в наявності достатньої нормативної бази, як кодифікованої, так і на рівні поточних законів та інших нормативних актів, щоб можна було стверджувати про сформо­вану самостійну нову галузь — адміністративне процесуальне право і виокремлення її із системи адміністративного права.