- •Тема 1. Адміністративне процесуальне право україни. Поняття, загальні засади. Поняття адміністративних процедур
- •1. Поняття та загальні риси адміністративного процесу. Принципи адміністративного процесу. Суб’єкти адміністративного процесу.
- •2. Адміністративно-процесуальні норми та відносини. Їх зміст, види, структура і особливості.
- •3. Структура адміністративного процесу. Адміністративний процес і адміністративні провадження. Співвідношення понять.
- •Семінар 2. Адміністративне-процесуальне право України: предмет, метод, принципи
- •Апп. Тема 3. Джерела адміністративно-процесуального права
- •1. Поняття джерел адміністративно-процесуального права.
- •2. Ієрархія та види джерел адміністративного-процесуального права.
- •3. Міжнародні нормативно-правові акти у системі джерел адміністративно-процесуального права.
- •4. Правові акти Європейського Союзу як джерело адміністративно-процесуального права України.
- •6. Рішення органів судової влади у системі джерел адміністративного-процесуального права .
- •1. Загальна характеристика адміністративних процедур
- •2. Адміністративно-правове регулювання окремих видів процедурних проваджень.
- •2. Підготовка нормативно-правового акту як стадія нормотворчого провадження.
- •3. Прийняття нормативно-правового акту.
- •4. Реєстрація та набрання чинності нормативно-правовим актом. Оскарження та опротестування.
- •1. Поняття та види індивідуальних адмін. Актів
- •2. Загальні положення процедури прийняття інд. Адмін. Актів
- •3. Суб’єкти інд. Правотворчості
- •2. Характеристика видів об’єктів державної реєстрації.
- •3. Стадії реєстраційного провадження.
- •2. Дозвільне провадження: поняття та види
- •3. Стадії дозвільного провадження
- •4. Порядок отримання ліцензій
- •1. Атестаційна система та атестаційні провадження
- •2. Характеристика об’єктів, що підлягають атестації
- •3. Атестація державного службовця: особливості стадій
- •4. Атестація вищих навчальних закладів (див. Пит. 3)
- •1. Поняття та зміст адміністративного процесу.
- •2. Призначення адміністративного процесу.
- •3. Принципи адміністративного процесу
- •Поняття та загальні риси принципів адміністративного судочинства.
- •Автоматизована система документообігу в судах.
- •2. Підсудність адміністративних справ
- •3. Фіксування адміністративного процесу
- •4. Докази в адміністративній справі
- •5. Судові витрати
- •6. Процесуальне правонаступництво.
- •7. Поняття та ознаки сторін в адміністративному процесі.
- •8. Повноваження сторін в адміністративному процесі.(див. Пит. 7)
- •9. Сутність неналежної сторони та процедура її заміни.
8. Повноваження сторін в адміністративному процесі.(див. Пит. 7)
9. Сутність неналежної сторони та процедура її заміни.
Сторони адміністративного процесу є можливими його учасниками, оскільки подекуди під час проведення підготовки справи до судового розгляду чи її розгляду з'ясовується, що позивачеві не належить право вимоги або відповідач не зобов'язаний відповідати за викладеними в адміністративному позові вимогами позивача.
Відсутність у сторін права вимоги чи обов'язку відповідати означає їх абсолютну непричетність до конкретних публічно-правових відносин, тому позивач без права вимоги чи відповідач без обов'язку відповідати іменуються у теорії юридичного процесу неналежною стороною (неналежним позивачем, неналежним відповідачем).
Поняття неналежної сторони у загальному вигляді закріплено у ст. 52 КАС України, відповідно до якої неналежний позивач— це особа, якій не належить право вимоги, неналежний відповідач — особа, яка не зобов'язана відповідати за адміністративним позовом.
Отже, заміна неналежної сторони є наслідком помилки позивача адміністративного процесу щодо власної персони, як особи позивача, або щодо персони відповідача. Тому, адміністративний суд, встановивши, що позивач або відповідач у справі є неналежним, зобов'язаний здійснити їх заміну на належну сторону, тобто таку, яка має право пред'являти вимоги чи має відповідати за заявленими у адміністративному позові вимогами.
З метою врегулювання питання вибуття з процесу неналежної сторони та вступу у процес належної сторони законодавець закріпив процедуру заміни неналежної сторони на належну (ст. 52 КАС України).
Обов'язково при здійсненні заміни неналежної сторони мають бути дотримані дві умови,які закріплені у ст. 52 КАС України.
По-перше, заміна неналежної сторони допускається при наявності згоди первісного позивача (позивача, який порушив першим адміністративну справу). У разі незгоди первісного позивача на заміну неналежної сторони, вказаною статтею передбачено особливості здійснення адміністративного судочинства за участю неналежної та належної сторони (згодом ці особливості детально буде розглянуто).
По-друге, заміна неналежної сторони допускається, якщо вона не спричиняє зміну підсудності адміністративної справи. Якщо ж заміна неналежної сторони призводить до зміни підсудності адміністративної справи, то, відповідно до ч. 1 п. 2, З ст. 22 КАС України, така справа має бути передана на розгляд інщого адміністративного суду. Однак безпосередньо в ст. 52 КАС України положення про необхідність передачі адміністративної справи до іншого суду у зв'язку із заміною неналежної сторони — відсутнє.
Тепер розглянемо порядок заміни в адміністративному процесі Л. неналежного позивача та Б. неналежного відповідача.