1.3.2 Способи видалення завад на бінаризованих зображеннях

Графічні зображення в пам’яті ЕОМ доступні до завад, дії яких виявляються у виді:

• наявності окремих чорних точок на білому фоні;

• наявності окремих білих точок на чорному фоні;

• наявності коротких розривів ліній графічних зображень;

• наявності виступів і западин на лініях графічних зображень (так звана бахрома);

• наявності різної товщини ліній графічних зображень тощо.

Зазначені завади, з одного боку, ускладнюють розпізнавання графічних зображень, а з іншого, – підвищують ймовірність помилкового розпізнавання.

Боротьба з подібними завадами виконується, як правило, шляхом послідовного перегляду ділянок графічного зображення через так зване вікно розміром h x h і логічного аналізу інформації, що попадає у зазначене вікно.

На рис. 1.17 наведено приклади попереднього оброблення графічних зображень при їх перегляді через вікно розміром 5 х 5 елементів (зліва – вихідні зображення, справа – оброблені зображення).

Рисунок 1.17 – Попереднє оброблення графічних зображень

Слід зазначити, що зі збільшенням розмірів вікна можливості попереднього оброблення графічних зображень суттєво зростають, однак, разом з цим, суттєво зростає і складність такого оброблення.

Так, якщо у вікні розміром 3 х 3 існує 2⁹ = 512 можливих зображень, то у вікні розміром 4 х 4 таких зображень буде 2¹⁶ = 65536, а у вікні розміром 5 х 5 – вже 2²⁵ = 33554432.

1.4. Мінімізація поворотів поштових відправлень у системах розпізнавання поштових індексів

Автоматизоване оброблення пошти засновано на автоматичному пошуку, зчитуванні та розпізнаванні поштових індексів, що нанесені на поштові відправлення.

Для здійснення зчитування поштових індексів вони повинні бути розташовані в деякій заздалегідь визначеній зоні зчитування, тобто в зоні, яку проглядає зчитувальний пристрій.

Оскільки поштові відправлення надходять у системи автоматизованого оброблення пошти в довільному положенні, виникає необхідність пошуку індексів і переведення їх з довільних позицій на позицію зчитування.

Зазначене переведення реалізується у вигляді послідовностей поворотів поштових відправлень навколо осей координат Х, Y, Z за допомогою спеціальних робототехнічних пристроїв. Оскільки виконання кожного з таких поворотів потребує деякого часу і певних витрат енергії, виникає задача побудови мінімальної послідовності поворотів, за допомогою яких поштовий індекс потрапляє з довільної позиції на позицію зчитування.

Задача ставиться так.

Заданий граф G (n, m), n вершин якого відповідають можливим позиціям знаходження індексу, а m ребер – можливим поворотам поштового відправлення навколо осей координат Х, Y, Z, за допомогою яких індекс переходить з однієї позиції в іншу.

Існує 1 k  n пристроїв пошуку індексів, розташованих на якихось вибраних позиціях, одна з яких є позицією зчитування індексу.

Загальна послідовність поворотів поштового відправлення складається з послідовностей поворотів на етапі пошуку індексу і на етапі переведення індексу з позиції, де він виявлений, на позицію зчитування.

Необхідно побудувати загальну послідовність поворотів, яка містить мінімальну сумарну кількість поворотів на першому та другому етапах поворотів поштового відправлення.

Системи автоматизованого оброблення пошти розраховані на поштові відправлення деякої стандартної форми: конвертів (карток) у вигляді прямокутників і посилок у вигляді паралелепіпедів.

Як ознаки індексів використовуються спеціальні мітки (репери), виконані друкарським способом, або флуоресцентні чи магнітні марки (наклейки).

Зазначені мітки розміщуються у кутах поверхонь поштових відправлень, внаслідок чого можливі чотири позиції розташування індексу на конвертах (картках) і 24 позиції їх розташування на посилках.

Середня кількість поворотів поштового відправлення визначається як

N_c = N₁ + N₂ = ,

де N₁ – середня кількість поворотів поштового відправлення на першому етапі;

N₂ – середня кількість поворотів поштового відправлення на другому етапі;

p_i – ймовірність первинного розташування міток на позиції i;

N_i – кількість поворотів поштового відправлення від позиції i первинного розташування міток до найближчої позиції j, на якій розташований пристрій для пошуку міток;

p_j – ймовірність виявлення міток пристроєм j для пошуку міток;

N_j – кількість поворотів поштового відправлення від позиції j, на якій розташований пристрой для пошуку міток, до позиції зчитування індексу.

У подальшому первинне розташування міток на будь-яких позиціях вважається рівноймовірним.

Середня кількість поворотів поштового відправлення на першому етапі залежить як від кількості пристроїв для пошуку міток, так і від їхнього розташування, а середня кількість поворотів поштового відправлення на другому етапі – лише від розташування зазначених пристроїв.