3. Добування диетилового ефіру / 4 / № 34 (а), с. 50.

Реактиви: етиловий спирт (96%); кислота (концентрована); бромна вода (насичений розчин); перманганат калію (1%-й розчин); натрій (металічний).

Обладнання: прилад для добування діетилового ефіру.

У суху пробірку вносять 1мл етилового спирту і краплями, постійно перемішуючи, добавляють 1мл концентрованої сульфатної кислоти. В одержану суміш вкидають кип’ятильні камінці і обережно нагрівають її до початку кипіння. Після цього в гарячу суміш по стінці пробірки добавляють 10 крапель етилового спирту.

Діетиловий ефір, який утворюється при цьому, виявляють за запахом.

Підпалюють діетиловий ефір поблизу отвору газовідвідної трубки і спостерігають, пари ефіру горять світлим полум’ям.

Н ₃С–СН₂–ОН + НОSО₃Н Н₃С–СН₂–О–SО₃Н + Н₂О

Етилсульфатна кислота

Н ₃С–СН₂–О–SО₃Н + Н₃С–СН₂–ОН Н₃С–СН₂–О–СН₂–СН₃ + Н₂SО₄

Диетиловий ефір

4. Окиснення етилового спирту / 4 / № 45 (б), с. 63

Реактиви: етиловий спирт (96%); фуксинсірчиста кислота (розчин); біхромат калію; сірчана кислота (10%-ний розчин).

Обладнання: прилад для добування оцтового альдегіду(мідна спіраль).

Окиснення етилового спирту біхроматом калію.

У пробірку вносять 0,5г біхромату калію і 2мл 10%-ного розчину сульфатної кислоти. Постійно перемішуючи реакційну суміш, поступово краплями добавляють у неї 2мл етилового спирту. Спостерігають, як розігрівається суміш і змінюється її забарвлення.

Одержаний водний розчин оцтового альдегіду досліджують на наявність альдегіду. Для цього до 1мл фуксинсірчистої кислоти добавляють 1мл одержаного водного розчину оцтового альдегіду. Спостерігають, як розчин фуксинсірчистої кислоти забарвлюється у рожево-фіолетовий колір. Отже, у пробірці-приймачі у водному розчині міститься оцтовий альдегід. Одержаний водний розчин оцтового альдегіду залишають для проведення реакції срібного дзеркала і реакції з купрум (ІІ) гідроксидом.

O

3 Н₃С–СН₂–ОН+ К₂Сr₂O₇+ 4 H₂SO₄ 3H₃C–C + K₂SO₄ + Cr₂(SO₄)₃ +

H + 7H₂O

5. Взаємодія спиртів різної атомності з купрум (іі) гідроксидом / 4 / № 30, с. 45

Реактиви: етиловий спирт (96%); етиленгліколь; гліцерин; (5%-й розчин); гідроксид натрію (5%-й розчин).

Дослід проводять одночасно в трьох пробірках, у кожну з яких вносять по 1мл 5%-ного розчину купрум (ІІ) сульфат і 1мл 5%-ного розчину натрію гідроксиду. У пробірках утворюється осад купрум (ІІ) гідроксиду. Після цього в першу пробірку добавляють 1мл 96%-ного етилового спирту, у другу – 1мл етиленгліколю, у третю – 1мл гліцерину. Реакційні суміші в пробірках перемішують. Спостерігають, як етиленгліколь і гліцерин розчиняють купрум (ІІ) гідроксид і розчини в другій і третій пробірках забарвлюються в темно-синій колір за рахунок утворення розчинних у воді комплексних сполук гліколяту і гліцерату купруму (ІІ). Етиловий спирт не розчиняє купру му (ІІ) гідроксид. Отже, кислотні властивості дво- і триатомних спиртів виражені значно сильніше, ніж одноатомних.

Н

СН₂–ОН СН₂–О :О–СН₂

2 + Сu(ОН)₂ Сu + 2Н₂О

СН₂–ОН СН₂–О: О–СН₂

Н

Гліколят купруму (ІІ)

Н

│

С Н₂–ОН СН₂–О :О–СН₂

│ │ │

С Н–ОН + Сu(ОН)₂ СН–ОН Сu НО–СН + 2Н₂О

│ │ │

СН₂–ОН СН₂–О: О–СН₂

│

Н

Гліцерат купруму (ІІ)

Реакція з купрум (ІІ) гідроксидом є якісною на багатоатомні спирти. Поясніть, чому кислотні властивості дво- і триатомних спиртів сильніші, ніж одноатомних