Тема. Сучасна журналістика Швеції
1. Основні віхи історії шведської журналістики
У Швеції, як і в інших країнах Європи, передумови до виникнення періодичного друку склалися у зв’язку з формуванням національного ринку, зростанням мануфактури, розповсюдженням писемності серед широких верств населення. Школи на території Швеції з’явилися в XIII столітті. Їх засновниками, як правило, були монастирі домініканського і францисканського орденів. Виникали і так звані міські школи, в яких навчали писати й рахувати. До XVI століття в країні вже налічувалося 20 церковних і монастирських шкіл і 10 міських. Протожурналістика була представлена церковними хроніками, які з’явилися в середині XIII століття на латинській мові, а в XIV столітті – більш змістовні римовані хроніки на стародавньо-шведській мові (наприклад, «Хроніка Ерика» і ін.).
Перше видання шведською мовою вийшло у Стокгольмі в 1645 році. Це була газета «Ордінаре пост тейдендер» («Звичайна поштова газета»). Але ще раніше, в 1632 році, «Ордінаресвенскепостцайтунг» («Звичайна шведська поштова газета») німецькою мовою випускалася в Лейпцігу.
Перша щоденна газета з’явилася в Стокгольмі в 1763 році. Називалася вона «Даглігт аллеханда» («Все за день»). Саме в цей час, коли по всьому цивілізованому світу широко і активно розповсюджувалися ідеї Просвітництва, періодика стала важливим інструментом виховання і освіти мас, розповсюдження ідей передових мислителів.
У 1766 році королем Густавом III був схвалений закон про свободу друку, який згодом став частиною конституції, прийнятої в 1772 році. Вперше в світовій історії в законодавчому порядку була відмінена цензура, гарантована свобода висловлювання думок і надана свобода доступу до джерел інформації, перш за все до офіційних документів.
Бурхливий розвиток шведський друк отримав в XIX столітті, коли, власне, і склалися традиції шведського лібералізму. Велику роль в цьому відіграла газета «Афтонбладет» («Вечірня газета»), заснована в 1830 році в Стокгольмі видним громадським діячем демократичної орієнтації Ларсом Йоханом Хмертом (1801–1872 роки). Ця газета виходить досі, вона є однією з провідних вечірніх газет Швеції.
Хмерт став засновником сучасної шведської журналістики, та і взагалі сучасної, ліберальної ідеології друку. Використані ним прийоми подачі матеріалу й досі є взірцем для шведських журналістів. У його газеті можна було знайти докладні судові репортажі, точні описи умов життя народу, новини, незручні для влади, новини зі всієї країни і з-за кордону, плітки і сімейні новини, твори провідних літераторів і високоякісну культурну дискусію.
На цій основі газета «Афтонбладет» стала зброєю в боротьбі проти королівської влади, боротьбі, що за підтримки інших демократичних сил призвела до формування шведської демократії. Формально в країні правила конституційна монархія, але на практиці це була парламентарна країна, де вся влада зосередилася в руках народу, а влада короля стала символічною.
Проте супротивник легко не здавався. Не раз уряд намагався заборонити випуск газети, щоб таким чином помститися за незручні новини. Газета придумала хитрий спосіб виживання. Коли влада заборонила випуск, редакція відразу почала випуск нової газети: «Другої Афтонбладет», «Третьої Афтонбладет», «26-ої Афтонбладет».
Хмерт і його газета виступали за проведення соціально-політичних реформ. Нині газета належить Центральному об’єднанню профспілок Швеції і виражає позицію Соціал-демократичної робочої партії.
У 1864 році з’явилася ще одна стокгольмська газета – «Дагенс нюхетер» («Новини дня»). На сьогодні це найпоширеніша уранішня буржуазна газета в Скандинавії. Формально будучи «незалежною», вона разом з тим відображає позиції Народної партії. Належить газетно-видавничому концерну Бонньєрів. Ця газета також має зробила відчутний внесок в демократичний рух країни.
У 1884 році шведські консерватори об’єдналися навколо іншої щоденної стокгольмської газети – «Свенська дагбладет» («Шведська щоденна газета»). У цій газеті була широко представлена культурно-просвітницька тематика в національному дусі. Газета дотримується поглядів Помірної коаліційної партії.
Через чотири роки після вказаної події, в 1888 році, в Мальме почала виходити щоденна газета «Сконська дагбладет» («Щоденна газета Сконе»), яка об’єднала навколо себе середніх і дрібних землевласників, частину середньої і дрібної буржуазії, тобто соціальну базу нинішньої Партії центру. Газета виходить і зараз, щоправда, тираж її незначний – всього близько 28 тис. екземплярів.
У 1889 році почала виходити «Стокгольм тіднінген» («Стокгольмська газета»), свого часу найпопулярніша газета столиці.
Варто зауважити, що саме Стокгольм визначав розвиток шведського друку. Два інших центри друку – Гетеборг і Мальме– не могли скласти конкуренцію столиці, але разом ці три міста і зараз випускають більше половини тиражу всіх газет країни. Зокрема, в Гетеборзі з 1858 року виходить щоденна газета «Гетеборгпостен» («Гетеборзька пошта»), яка виражає інтереси Народної партії.
У XIX столітті в Швеції з’явилася робітнича преса, що прямо пов’язано з виникненням в країні соціал-демократичного руху. Наприклад, в 1886 році починає виходити теоретичний орган Соціал-демократичної партії газета «Соціал-демократ», публікації якої були зорієнтовані на гострі соціально-політичні проблеми країни. Шведська соціал-демократія до початку XX століття зуміла створити досить широку мережу масових видань, що забезпечили їй завоювання переважного впливу в робочому русі і широких верствах дрібної буржуазії.
Як відзначають дослідники політичних течій і шведської журналістики, саме соціал-демократичний друк «відіграв провідну роль в орієнтації шведського суспільства на соціально-економічні реформи як шлях виходу з кризи 20–30-х років. Розвиток парламентаризму в ці ж роки, поворот до вирішення соціальних і класових проблем за допомогою компромісів були забезпечені в значній мірі пропагандою ліберального друку».
Досягнення так званої «шведської моделі соціалізму» також найтіснішим чином пов’язані з агітаційними і пропагандистськими зусиллями шведських журналістів.
Отже, шведська преса історично сформувалася як преса партійна. Ця її особливість зберігається і нині. Вона невід’ємна від конституційного принципу гласності й від зусиль держави по фінансовій підтримці всіх суспільно-політичних газет, оскільки, на думку шведських дослідників, різноманіття всіх політичних поглядів у суспільстві відображає найкраще саме партійна преса.
Сучасні тенденції розвитку шведських мас-медіа характеризуються, проте, поступовим переходом від партійної ангажованої преси до нейтральної і спеціалізованої. Це явище спостерігається і в інших країнах Північної Європи: у Норвегії, Данії, Ісландії і Фінляндії.