Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекц Швеція.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
99.84 Кб
Скачать

3. Радіо й телебачення Швеції

З кінця 1980-х років на радіо і телебаченні Швеції відбулися великі зміни. Нині на зміну колишньої державної монополії на радіо-і телемовлення приходить нова структура. Зараз державні і суспільні компанії, програми яких фінансуються за рахунок абонентної плати, діють пліч-о-пліч з дедалі потужнішими комерційними радіо- і телевізійними каналами.

Із середини 1920-х років радіо-, а потім і телевізійне мовлення в Швеції монополізувала держава. Телебачення та радіо були призначені обслуговувати все населення. Програми фінансувалися за рахунок абонентної плати. Реклама в них була заборонена. В кінці 1970-х років суспільним об’єднанням було дозволено радіомовлення в комунах на обмеженій території. Розміщення реклами в цих програмах було також заборонене.

Свою роль в зміні статуту радіо і телебачення відіграв технологічний чинник. Поява супутникового телебачення в середині 1980-х років підготувала грунт для глибших змін на національних радіо і телебаченні. Як тільки у приватних радіо-і телекомпаній з’явилася можливість направляти комерційні телепередачі прямо в будинки шведів, було остаточно зломлено опір введенню комерційного телемовлення з наземних телевізійних станцій. Комерційний наземний телевізійний канал ТБ-4 з 1991 року веде мовлення на всю країну. З 1 січня 1992 року були дозволені також передачі приватного комерційного кабельного телебачення.

Місцеве комерційне радіо почало трансляції з 1993 року.

Не дивлячись на зміни, які вже відбулися або заплановані, провідні позиції в радіо- і телевізійному мовленні як і раніше посідають державні канали, що фінансуються за рахунок абонентної плати. Існують компанії, що транслюють і несуть відповідальність за телебачення, радіомовлення й освітнє радіо- і телемовлення.

Акції кожною з цих компаній належать фонду, правління якого призначається урядом після консультації з партіями, представленими в парламенті. Проте немає ніякого втручання в складання програм. Завдання фондів полягають в сприянні незалежності таких компаній.

Діяльність фінансують із прибутків від абонентної плати, яка (з 1 січня 1996 року) становить 1476 шведських крон в рік. Розміри абонентної плати встановлюються парламентом, який також виділяє грошові кошти для компаній, що передають. Наразі компанії «Шведське телебачення» також дозволено отримувати обмежені суми на фінансування програм від спонсорів.

Основи мовної політики зафіксовані в Законі про радіо і Правову угоду між мовними компаніями і урядом. Програми повинні бути неупередженими, об’єктивними і орієнтованими на широкий спектр смаків. Уряд не контролює програми до їх виходу до ефіру. Проте Комісія з питань мовлення уповноважена виражати свою незгоду з певними програмами або розглядати скарги слухачів після виходу передачі до ефіру, якщо буде визначено, що вона порушує положення Закону або Угоди.

Новий Закон про радіо і телебачення набув чинності 1 грудня 1996 року. Законодавчі акти, регулюючі радіомовлення, зібрані в цьому новому законі.

Вже згадувана група сім’ї Валленбергів сконцентрувала свою увагу на радіо і, головне, телебаченні, що вступило в процес демонополізації. Саме Валленберги разом з концерном «Кинневік» отримали ліцензію на створення першого загальнонаціонального комерційного каналу ефірного телемовлення.

Радіо

З моменту появи регулярного радіомовлення в 1925 році і до 1955 року в Швеції можна було приймати тільки одну національну радіокомпанію. В даний час компанія «Шведське радіо» веде мовлення по чотирьох радіоканалах.

Перший канал пропонує найрізноманітніші розважальні і серйозні програми з особливим акцентом на детальні новини і грунтовний соціальний репортаж. Другий канал спеціалізується на освітніх програмах, програмах для іммігрантів і серйозній музиці. Третій і четвертий канали цілодобово передають легку музику і розважальні передачі. Програми регіонального мовлення йдуть в основному по четвертому каналу. Всього існує приблизно 25 регіональних програм, що охоплюють всю Швецію.

«Радіо Швеції» – міжнародна служба національного радіо – веде передачі для зарубіжних слухачів на п’яти іноземних мовах (англійській, естонській, німецькій, латиській і російській) і на шведській мові.

Комунальне радіо веде регулярні передачі з 1978 року. У 1995 році було приблизно 160 радіопередавачів, якими користувалися близько 1200 місцевих організацій. Будь-яка юридична особа, зайнята некомерційною добродійною, політичною, профспілковою або релігійною діяльністю, може звернутися за дозволом транслювати мовлення з цих станцій. Мета полягає в наданні громадським організаціям нового каналу, за допомогою якого вони можуть звертатися до своїх членів і співчуваючим. Реклама на комунальному радіомовленні була дозволена з 1993 року.

Комерційне місцеве радіомовлення існує з 1993 року. У 1996 році ліцензії були надані 90 радіостанціям в 40 містах. Ліцензії розподіляються на аукціонах, де визначається щорічний внесок, який власник ліцензії зобов’язаний сплатити державі. Місцева радіостанція може передавати мережеві програми протягом часу, що становить до двох третин тривалості денного мовлення. Реклама була обмежена тривалістю не більше восьми хвилин в годину.

У вересні 1995 року компанія «Шведське радіо», освітнє радіо і комерційне радіо отримали ліцензії для мовлення через цифрове радіомовлення.

Телебачення

Телевізійне мовлення з’явилося в Швеції в 1956 році. Другий телевізійний канал в країні був відкритий досить швидко – в 1969 році.

З осені 1991 року в Швеції діє третій наземний телевізійний канал. Цей канал ТБ-4 є окремою організацією і фінансується з приватних джерел. До 10% ефірного часу може використовуватися для реклами. В принципі рекламу слід передавати між окремими програмами або під час довгих перерв в спортивних змаганнях й інших заходах. Правила, регулюючі зміст програм, схожі з тими, які діють в компанії «Шведське радіо».

Мережі кабельного телебачення для ретрансляції супутникових програм стали створюватися в 1984 році. Приблизно 55% всіх сімей в Швеції мають доступ до супутникових програм або по кабелю (35%), або за допомогою індивідуальних супутникових антен (20%). У Швеції можна приймати приблизно 100 супутникових каналів. Одинадцять з них призначені спеціально для Швеції.

Закон про кабельне мовлення, що вступив в силу з 1 січня 1992 року, передбачає вільну ретрансляцію супутникових програм по кабелю і надання можливості будь-якій людині вільно передавати по кабелю радіо-або телепрограми. Кабельне мовлення у такому вигляді може фінансуватися за рахунок прибутків від реклами приблизно за тими ж правилами, що діють для каналу ТБ-4. Ряд виключно комерційних кабельних каналів перебуває в різних частинах країни. Крім того, існує приблизно 50 місцевих кабельних каналів, які в рівній мірі діляться на комерційні і некомерційні канали.