2.Сучасні шведські засоби масової інформації
У кого ж реальна влада в Швеції? У парламенту, уряду і ЗМІ. Журналістика в Швеції є противагою політичним структурам, світу чиновників, різним організаціям, промисловим групам і бізнес-елітам. Як важіль демократії шведське суспільство розглядає можливість людей виступити з викриттями в пресі, на радіо, телебаченні (при цьому закони у разі потреби гарантують анонімність тих, хто викриває). Місцеві політики і чиновники бояться потрапити на сторінки газет і телеекрани в непривабливому світлі. В цьому випадку їх кар’єра може закінчитися, тому багато правопорушень цими людьми не здійснюються тільки через побоювання, що про це дізнаються журналісти.
У Швеції вважають, що незалежність ЗМІ потрібна для того, щоб зберегти демократичні засади суспільства. Пресі ніби доручена роль суспільного контролера, а доступ до інформації гарантується і регулюється Конституцією. У Основному Законі є положення про свободу передачі інформації, анонімність джерела і вільний доступ громадян до офіційних документів. У Швеції не тільки журналіст – будь-який громадянин має право знайомитися із зареєстрованими в установі документами, листами, навіть не називаючи свого імені. Всі письмові вхідні і вихідні документи урядових і муніципальних установ доступні громадськості. (Принцип гласності в Швеції ввели в 1766 році, саме тоді був прийнятий перший закон про свободу друку.)
Створивши умови для свободи друку і свободи висловлювання думок, шведські законодавці потурбувалися і про захист прав осіб. У 1969 році в Швеції створили інститут омбудсменів у справах преси для широкої громадськості. Всі скарги на дії преси спочатку розглядає омбудсмен. Як правило, це людина, обізнана з питаннями журналістської етики, – колишній видавець, журналіст або юрист. Він може відхилити скаргу, а може і зобов’язати газету надрукувати спростування. Якщо омбудсмен прийде до висновку, що редакція порушила етичні правила, то він передає справу в Раду у справах преси. А далі настають караючі заходи: виданню виноситься осуд, який газета повинна опублікувати на видному місці, їй також доведеться сплатити штраф. До речі, в країні існує кодекс журналістської етики, прийнятий ще в 1923 році. Такій системі саморегуляції, захисту гласності може позаздрити будь-яка країна.
Головний капітал будь-якої редакції – це довіра з боку читачів. Якщо ви щось приховуєте від своєї аудиторії, вона має право відвернутися від вас і звернутися до правдивішого джерела. Власники газети не можуть впливати на її зміст, за це відповідає головний редактор. Тиск на головного редактора з боку власників і видавця за шведськими поняттями непоєднувані речі: господарі газети по відношенню до головного редактора роблять тільки дві речі – приймають його на роботу і звільняють. Знову ж таки, якщо газета підтримує певну партійну силу, то на всі політичні симпатії відводиться тільки одна передова стаття в номері, та й то на другій смузі. Інші 30, 40, 50 смуг «не забарвлено» в певні політичні тони.
У Швеції держава виділяє значні дотації пресі, інакше б багато газет просто закрилися. 70 відсотків шведів звикли вранці разом зі сніданком споживати і зміст уранішньої газети, яка, до речі, доставляється не пізніше шостої ранку. Як з цим впоруються поштові служби Швеції залишається загадкою, але за свої послуги із ЗМІ вони мають право брати не більше 30 відсотків від ціни газети. До того ж держава оплачує газеті за кожен доставлений екземпляр 11 ере (по-нашому – трохи більше 40 копійок).
Праця шведського журналіста вельми добре оплачується. У типовій шведській редакції 50 відсотків всіх витрат займає оплата праці співробітників. В середньому журналіст отримує в місяць 3,5 тисячі євро, зірка ЗМІ – 11 тисяч євро: прибуток, порівнюваний із зарплатою прем’єр-міністра Швеції.
У Швеції украй складно звільнити з роботи журналіста, так він захищений від працедавця. А якщо знімають з роботи головного редактора, то власник видання виплачуватиме йому зарплату протягом 18 місяців.
Інформаційні агентства
«Тіднінгарнас телеграмбюро» –ТТ– провідне агентство новин Швеції. Практично всі шведські газети, а також радіо і телебачення є постійними передплатниками послуг новин ТТ, яке забезпечує своїх клієнтів інформацією про внутрішню і міжнародну політику, новинами спорту, звітами з фондових бірж, відомостями про події в економіці країни, різними статтями і т.п.
Послугами ТТ користуються не тільки шведські ЗМІ, а й газети, журнали, радіо і телебачення інших країн Північної Європи, як-от: Норвегії, Данії, Фінляндії.
Газети
Статистика засвідчує, що шведи входять до числа найактивніших покупців газет в світі. У 1995 році виходило 95 газет з так званою високою періодичністю (4–7 випусків в тиждень) із загальним тиражем близько 4,1 мільйонів або 465 екземплярів на 1000 жителів. Газети з низькою періодичністю (1–3 випуски в тиждень) – а їх налічується близько 70 – були головним чином місцевими виданнями або газетами, що виражають особливі політичні або ідеологічні позиції. Їх тираж становить приблизно 10% від загального тиражу всіх газет і загального числа на душу населення.
За післявоєнні роки кількість газет різко скоротилася: з 216 в 1945 році до 167 в 1995 році. Тож значна кількість населених пунктів стали «містами однієї газети». Це явище, що характеризує високий ступінь концентрації і монополізації, раніше виявлялося в США, Німеччині й інших розвинених країнах.
Шведські газети традиційно були схильні симпатизувати програмам та ідеологіям політичних партій і навіть активно підтримувати їх. Проте політичні позиції газет зовсім не збігалися із політичними уподобаннями виборців. Якщо соціал-демократи і комуністи протягом десятиліть отримували приблизно половину голосів виборців, то на їхні органи друку припадала лише одна п’ята сукупного тиражу. Навпаки, несоціалістичні партії підтримувалися приблизно кожними чотирма газетами з п’яти, і в даному випадку ліберальна преса набагато перевершувала число голосів, які виборці віддавали ліберальним партіям. Крім того, останніми роками спостерігається тенденція відходу газет від партійних позицій.