2. Контрольна робота

3. Література:

1. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с. 469-475

2. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. – с. 208-209.

3. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. – с. 183-185.

4. В.М.Найдан. Органічна хімія. Малий лабораторний практикум. – К.: Вища школа, 1994. – с.98-101

Лабораторне заняття № 16

Тема: Похідні карбонових кислот

Мета: закріпити, розширити і поглибити знання про класифікацію та властивості похідних карбонових кислот.

1. Теоретичні питання теми:

1. Характеристика похідних карбонових кислот.

2. Класифікація похідних карбонових кислот.

3. Будова і хімічні властивості хлорангідридів карбонових кислот.

4. Будова і хімічні властивості ангідридів карбонових кислот.

5. Будова і хімічні властивості амідів карбонових кислот.

6. Будова і хімічні властивості складних ефірів.

7. Природні складні ефіри.

2. Контрольна робота

3. Література:

1. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с. 399-405; 469-475

2. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. – с. 197-209.

3. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. – с. 179-188.

Лабораторне заняття № 17

Тема: Хімічні властивості щавлевої кислоти

Мета: вивчити і засвоїти хімічні властивості дикарбонової щавлевої кислоти.

I. Теоретичні питання теми:

1. Характеристика дикарбонових кислот. Гомологічний ряд. Навести приклади.

2. Будова і взаємний вплив атомів в молекулі щавлевої кислоти.

3. Хімічні властивості щавлевої кислоти (дисоціація, утворення солей, розклад при нагріванні з Н₂SO₄ (конц.), окислення).

Методика виконання лабораторних дослідів

1. Утворення кислих і середніх солей щавлевої кислоти

Реактиви та обладнання : 1 н. розчин щавлевої кислоти, 1 н. розчин гідроксиду калію.

У пробірку вносять 2 мл 1 н. розчину щавлевої кислоти і до нього краплями добавляють 1 мл 1 н. розчину гідроксиду калію. Спостерігають, як утворюється осад кислої калієвої солі щавлевої кислоти білого кольору. (Значні кількості такої солі містяться у щавлі.) У разі подальшого добавляння лугу осад розчиняється, оскільки кисла сіль перетворюється на середню, яка добре розчиняється у воді.

2. Розклад щавлевої кислоти при нагріванні з н2so4 (конц.)

Реактиви і обладнання: щавлева кислота (кристалічна), сірчана кислота (концентрована), вапняна вода.

Дослід проводять під витяжною шафою.

У суху пробірку вносять 1 г кристалічної щавлевої кислоти і 2 мл концентрованої сірчаної кислоти. Пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою і закріплюють в штативі. Кінець газовідвідної трубки опускають в пробірку з 2 мл вапняної води. Реакційну суміш обережно (Спінювання!)нагрівають у полум’ї пальника або спиртівки. Щавлева кислота розкладається з утворенням оксиду вуглецю (ІV), який зумовлює помутніння вапняної води. Після цього газовідвідну трубку виймають із вапняної води і біля її отвору підпалюють іншу газоподібну речовину – оксид вуглецю (ІІ), який горить характерним голубуватим полум’ям. Отже, щавлева кислота в процесі нагрівання з концентрованою сірчаною кислотою розкладається з утворенням оксидів вуглецю (ІІ) і (ІV).