2. Контрольна робота

3. Методика виконання лабораторних дослідів

1. Порівняння сили карбонових і мінеральних кислот

Реактиви: 0,1н розчини кислот: мурашиної, оцтової, масляної, стеаринової або пальмітинової, соляної.

Обладнання: універсальний індикаторний папірець зі шкалою рН.

На смужку універсального індикаторного папірця наносять по одній краплі 0,1н розчину кислот мурашиної, оцтової, масляної, стеаринової або пальмітинової, соляної. За допомогою шкали визначають рН цих розчинів.

2. Взаємодія мурашиної кислоти з аміачним розчином гідроксиду срібла (реакція “срібного дзеркала”)

Реактиви: 1% розчин нітрату срібла, 5% розчин аміаку, 80% розчин мурашиної кислоти.

У пробірку вносять 0.5 мл 1% -го розчину нітрату срібла і до нього краплями добавляють 5%-й розчин аміаку до полного розчинення осаду гідроксиду срібла, який спочатку утворився. До приготовленого у такий спосіб аміакату гідроксиду срібла добавляють 0,5 мл 80%-ї мурашиної кислоти. Реакційну суміш злегка нагрівають. Спостерігають утворення осаду металічного срібла темно-сірого кольору. Отже, мурашина кислота має відновні властивості і дає реакцію “срібного дзеркала”, характерну для альдегідів.

3. Окиснення мурашиної кислоти перманганатом калію

Реактиви: 80% розчин мурашиної кислоти, 5% розчин перманганату калію, 10% розчин сульфатної кислоти, вапняна вода.

Обладнання: газовідвідна трубка.

У пробірку вносять 0,5 мл 80%-ї мурашиної кислоти, 2 мл 5%-го розчину перманганату каліюі 0,5 мл 10%-го розчину сульфатної кислоти. Пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої опускають у пробірку з 2 мл вапняної (баритової) води. Реакційну суміш нагрівають. Спостерігають її знебарвлення і помутніння вапняної (баритової) води. Отже, мурашина кислота легко окислюється до вугільної кислоти, яка, в свою чергу, розкладається з утворенням оксиду вуглецю(IV) і води.

4. Добування оцтової кислоти з її солей

Реактиви: ацетат натрію, концентрована сульфатна кислота.

У пробірку вносять 1г ацетату натрію. Звертають увагу на те, що ацетат натрію не має запаху. До внесеного в пробірку ацетату натрію добавляють 1 мл концентрованої сульфатної кислоти. Легким помахом руки поблизу отвору пробірки встановлюють, що в реакційній суміші утворилась оцтова кислота, яка має запах оцту. /Нюхати пари оцтової кислоти обережно!/

5. Взаємодія оцтової кислоти з карбонатом натрію

Реактиви: 10% розчин карбонату натрію, льодяна оцтова кислота, вапняна вода.

Обладнання: газовідвідна трубка.

У пробірку вносять 1 мл 10% розчину карбонату натрію і до нього обережно краплями добалляють льодяну оцтову кислоту. /Обережно! Вспінювання!/ Реакційну суміш швидко закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої опускають у пробірку з 2 мл вапняної /баритової/ води. Спостерігають виділення газоподібного продукту СО₂ і помутніння вапняної /баритової/ води. Отже, оцтова кислота сильніша за вугільну і витісняє її з карбонатів.

6. Відношення оцтової кислоти до дії окислювачів

Реактиви: льодяна оцтова кислота, 1% розчин перманганату калію, 5% розчин сульфатної кислоти.

У пробірку вносять 0,5 мл льодяної оцтової кислоти, 2-3 мл 1%-го розчину перманганату калію і 1 мл 5%-го розчину сульфатної кислоти. Реакційну суміш перемішують. Спостерігають, що фіолетове забарвлення перманганату при цьому не змінюється. Отже, оцтова кислота стійка до дії окислювачів.