Форми підприємств залежно від сфер діяльності

Залежно від сфери діяльності між підприємствами є відмінності, що дають підстави говорити про існування форм їх за таким критерієм. Наприклад, вугільні, нафтодобувні, залізо­рудні та інші гірничодобувні підприємства можуть створюватися лише в місцях покладів корисних копалин, наявності певних при­родних ресурсів. Отже, такі підприємства мають певну географіч­ну обмеженість створення.

Частина підприємств створюється ближче до споживачів: хлі­бозаводи, кондитерські фабрики, побутові підприємства тощо.

На створення підприємств впливає наявність водних ресурсів (наприклад, для теплових електростанцій), робочої сили тощо.

Є сфери діяльності, де велике значення має природний, біоло­гічний фактор виробництва. Це стосується зокрема сільськогоспо­дарських підприємств. Тут є особливості, пов'язані з виникненням земельної ренти, ціноутворенням.

Підприємства різних сфер господарювання відрізняються і своєю продукцією. Промислові, сільськогосподарські, будівельні підприємства виробляють, як правило, матеріальну продукцію. Але є підприємства, які надають послуги (наприклад, підприємст­ва зв'язку, побуту). Послуга також втілює витрачену працю, але ця-праця в умовах ринкових відносин обмінюється не у вигляді речі, а у формі діяльності (наприклад, послуга перукаря).

Особливу продукцію створюють транспортні підприємства. Во­ни займаються перевезенням вантажів і пасажирів. Тут існують особливі показники діяльності транспортних підприємств: тонна-кілометр, пасажиро-кілометр, вантажооборот, пасажирооборот тощо.

Специфіка продукції деяких підприємств вимагає особливої організації підприємств. Наприклад, в Україні існує багато на­родних промислів (різьблення по дереву, вишивання, гончарне ви-

275

робництво тощо). Тут зовсім небажані цехова система масового виробництва, встановлення певного шаблону продукту для всіх робітників. Має враховуватись індивідуальна творча майстерність кожного працівника. І тому форми створення таких підприємств повністю залежать від бажання виробника з метою збереження його індивідуальної творчості.

Група однорідних підприємств утворює галузі. У зв'язку з цим виникає питання, чи потрібне галузеве управління? Воно потрібне у тому випадку, коли треба надавати підприємствам допомогу в науково-технічному прогресі, поширенні передового досвіду, роз­поділі різних ресурсів. Однак воно зовсім непотрібне для визна­чення обсягу, асортименту продукції, що виробляється. Особливо шкідлива дріб'язкова опіка підприємства.

2. Фонди підприємств і показники

ефективного використання їх

Фонди підприємств

Кожне підприємство здійснює право володіння, використання і розпорядження виробничим потенціалом. Воно може передавати іншим підпри­ємствам і організаціям, продавати, обмінювати, здавати в орен­ду будівлі, споруди, транспортні засоби, інвентар, сировину та ін­ші матеріальні цінності.

Комплексна характеристика матеріально-технічної бази і засо­бів виробництва, рівня його розвитку складає виробничий потен­ціал, підприємства. Він показує здатність виробляти продукцію певних видів, обсягу і якості.

Для оцінки виробничого потенціалу підприємства треба знати структуру його виробничих фондів.

Виробничі фонди — це матеріально-речові фактори виробни­цтва. Вони включають продуктивні фонди і фонди обігу.

У свою чергу, продуктивні фонди складаються з основних ви­робничих фондів і оборотних виробничих фондів (рис. 14).

Основні виробничі фонди — це частина продуктивних фондів, що виступає у натуральній формі як засоби праці. Вони викори­стовуються для перетворення предметів праці на готову продук­цію; обслуговують виробництво протягом тривалого часу, не змі­нюючи своєї натуральної форми; уречевлено не входять до про­дукту праці, їхня вартість переноситься на продукцію частинами, поступово, вимагаючи заміни у первісній натуральній формі лише через певний проміжок часу.

До основних виробничих фондів належать будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструменти, строк служби яких не менше одного року, продуктивна і робоча худоба, багатолітні насадження.

276

Р ис. 14. Виробничі фонди підприємства

За використанням у виробництві основні виробничі фонди по­діляють на пасивні .й активні. До перших належать будівлі, спо­руди, інвентар, тобто те, що створює переважно матеріальні умо­ви праці. До других—робочі машини, устаткування, агрегати, прилади та інші технічні засоби, що справляють безпосередній вплив на ефективність виробництва.

Структура основних виробничих фондів визначається виробни­чими особливостями галузі.

Друга частина продуктивних фондів — оборотні виробничі фон­ди. Вони являють собою предмети праці: сировину, допоміжні ма­теріали, паливо, запасні частини для ремонту інструментів, госпо­дарський інвентар тощо. їм властиві такі ознаки: повністю спожи­ваються наприкінці кожного виробничого циклу і змінюють свою натуральну форму; утворюють прямо або непрямо речовий зміст готового продукту; переносять всю свою вартість на готовий про­дукт протягом одного виробничого циклу і вимагають після цього повного заміщення спожитих предметів праці.

Фонди обігу включають готові вироби (товари), а також гро­шові засоби, у тому числі в розрахунках.

Сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обігу скла­дають оборотні засоби.

У розпорядженні підприємства можуть бути невиробничі фон­ди. Це житлові будинки, палаци культури, спортивні споруди, лі­кувальні заклади, будинки відпочинку тощо.