Особливості підприємства в умовах ринкової економіки

Підприємства, що діють в умовах ринку, докорінно відрізняються від підприємств в умовах адміністративно-командної си­стеми. Покажемо ці відмінності, які по суті й характеризують особливості підприємств ринкової економіки.

При адміністративно-командній економіці існувало лише два види підприємств — державні та кооперативні. Це випливало з визнання та існування тільки двох форм власності — державної та кооперативної. Ринкова економіка, як уже зазначалося, визнає існування багатоманітності форм власності. А це зумовлює ба­гатоманітність форм підприємств. Дозвіл підприємницької діяль­ності сприяє цьому.

У адміністративно-командній системі вид діяльності, номенкла­туру товарів визначали державні органи в особі міністерств і ві­домств. Існувала дріб'язкова опіка. На все треба було просити дозвіл зверху. В умовах ринкової економіки підприємство само­стійно обирає вид діяльності, номенклатуру товарів і послуг. Це зобов'язує їх пильно стежити за розвитком потреб покупців, швид­ко реагувати на зміни в попиті, вносити корективи у виробництво.

Як відомо, підприємство без господарських зв'язків не може обійтись. Потрібні постачальники сировини, матеріалів, напівфабри­катів, потрібні організації для збуту готової продукції. В умовах адміністративно-командної системи партнерів у господарських зв'язках визначала держава (в основному через систему мате­ріально-технічного постачання).

В умовах ринку партнерів визначає власник підприємства. Від-

267

бувається це з допомогою товарних бірж, оптової торгівлі. Такий порядок зовсім змінює характер партнерських відносин. Поста­чальники починають краще працювати, слідкувати за якістю своєї продукції.

В умовах адміністративно-командної системи не було жорсткої відповідальності підприємств за результати своєї діяльності. Як­що підприємство виявлялось нерентабельним, то воно мало мож­ливість одержати дотацію за рахунок добре працюючих підпри­ємств. Банкрутство, як правило, не допускалось. Це призводило до появи підприємств-утриманців, підривало матеріальний стимул до ефективної роботи підприємств, що працювали нормально.

В умовах ринкової економіки дотації відміняються. Підприєм­ство несе повну відповідальність за свою господарську діяльність. Допускається банкрутство нерентабельних підприємств з усіма його наслідками.

При адміністративно-командній системі підприємство могло ре­алізувати продукцію, як правило, за цінами, встановленими дер­жавою. А тут фактично ігнорувався закон вартості, тобто суспіль­не необхідні затрати праці при виробництві та обміні продукції. Не враховувались вимоги закону попиту і пропозиції.

При ринковій економіці підприємства реалізують свою продук­цію переважно за вільними цінами. Ціни стають регулятором ви­робництва, вони дають об'єктивну інформацію для коригування виробництва.

В умовах адміністративно-командної системи діяльність під­приємств залежала від суб'єктивного фактора. Часто одним під­приємствам створювали привілеї (краща сировина, пільгові тари­фи за електроенергію тощо), а інші підприємства мали багато обмежень. Був час, коли колгоспам, наприклад, забороняли під­ключатись до державних електромереж.

Ринкова економіка створює єдині правила гри для всіх, неза­лежно від форм власності.

В умовах адміністративно-командної системи, як правило, на підприємствах утримувалась зайва робоча сила. Це пояснювалось тим, що місцеві органи влади залучали працівників підприємств до сільськогосподарських робіт, прибирання сміття на будівельних майданчиках, роботи на овочевих базах. Для того щоб виконува­ти виробничий план і одночасно здійснювати всі перелічені робо­ти, треба було мати резерв робочої сили. Рівень продуктивності праці на підприємстві не мав особливого значення.

В умовах ринкової економіки зайва робоча сила наносить шко­ду підприємству: вона знижує його конкурентноздатність. Кожне підприємство шукає резерви зменшення кількості працюючих, особливо завдяки впровадженні нової техніки і технології.

При адміністративно-командній економіці фактично не було

268

справжньої самоокупності підприємств, хоча й говорили, що вони перебувають на господарському розрахунку. Спеціалістів, робіт­ників різних професій для підприємства безплатно готували державні навчальні заклади. Часто оновлення техніки, розширення виробництва здійснювались не за рахунок власних коштів, а через залучення бюджетних асигнувань.

Отже, якщо проаналізувати діяльність підприємств в умовах адміністративно-господарської системи і в умовах ринкової еконо­міки, то можна зазначити, що підприємство в ринкових умовах господарювання позбавляється багатьох негативних рис і набуває ряд нових властивостей.

. Зникають такі негативні риси, як відсутність самостійності в господарюванні, безвідповідальність, утриманство, байдужість до розвитку науково-технічного прогресу, поліпшення якості продук­ції, задоволення потреб споживача.

Разом з тим підприємство набуває нової якості: самостійний вибір діяльності, висока відповідальність за результати виробни­цтва, ефективне господарювання, поява рушійної сили у вигляді вільної конкурентної боротьби, що примушує уважно стежити за досягненнями науково-технічного прогресу, передовою технологією, неухильно поліпшувати якість продукції, всемірно задовольняти споживача.

Отже, ринок передбачає функціонування підприємства нової якості, яке відповідає вимогам більш ефективної економіки.