Робочі креслення деталей

РОБОЧІ КРЕСЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ

Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного за найменуванням та маркою матеріалу без застосування складальних операцій.

Робоче креслення деталі – це графічний документ, що містить зображення деталі та данні, необхідні для її виготовлення і контролю.

Робоче креслення деталі повинно містити:

а) оптимальну кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів), які повністю розкривають форму деталі;

б) необхідні розміри з їх графічними відхиленнями;

в) вимоги до шорсткості поверхонь деталі;

г) позначення граничних відхилень форми і розташування поверхонь деталі;

д) окремо виділенні технічні вимоги;

е) відомості про матеріал деталі.

Робоче креслення деталі включає графічну (зображення, розміри, умовні знаки) і текстову (написи, таблиці) частини.

Матеріал деталі узагальнено (метал, пластмаса, гума тощо) графічно позначають на перерізах. Умовне позначення матеріалу, яке складається з назви матеріалу, його марки та номера стандарту вказують в основному написі, наприклад: «Сталь 45 ГОСТ 1050-88». Якщо в позначення входить скорочена назва матеріалу («Ст», «СЧ», «Бр» та ін.), то повні назви «Сталь», «Сірий чавун», «Бронза» тощо писати не треба, наприклад: «Ст3 ГОСТ 380-71» Окремі вимоги до матеріалу та його якості вказують у технічних вимогах.

Кожне робоче креслення повинно мати основний напис.

У лівому верхньому кутку поля робочого креслення розміщають графу розміром 14х70 мм (рис. 2), у якій вказується позначення креслення, повернуте на 180⁰ відносно основного напису.

Нанесення розмірів і граничних відхилень

Розміри на робочому кресленні деталі умовно поділяють на три групи:

а) габаритні розміри, тобто найбільші розміри довжини, висоти, ширини (або товщини чи діаметра);

б) розміри поверхонь геометричних тіл, що утворюють форму деталі;

в) розміри поверхонь конструктивних елементів деталі.

Розміри слід наносити так, щоб їх зручно було контролювати.

Перед нанесенням розмірів вибирають поверхні або лінії на зображеннях деталі, від яких буде здійснюватись обмірювання у процесі її обробки. Ці поверхні і лінії називають базами. Базою може бути опорна чи бічна поверхня деталі, вісь симетрії або центрова лінія.

Розрізняють три методи нанесення розмірів від баз: координатний, комбінований і ланцюговий (таблиця 1).

Розміри, які не підлягають виконанню і які наведені для більшої зручності користування кресленням, називаються довідковими. На кресленні ці розміри позначають знаком «*», а в технічних вимогах записують: «* Розміри для довідок».

На робочих кресленнях на всі розміри призначають граничні відхилення. Граничні відхилення розмірів на кресленнях деталей можуть бути вказані одним із трьох способів (таблиця 2).

Розміри на кресленні, які не мають позначень граничних відхилень (це може бути при відносно низькій точності обробки від одинадцятого квалітету й грубіше), називають вільними, або розмірами з невказаними допусками. Найчастіше для всіх вільних розмірів даної деталі допуски однакової точності вказують спільним записом у технічних вимогах на полі креслення, наприклад:

«Невказані граничні відхилення розмірів: отворів Н14, - валів – h14, решти ІТ14/2».

Позначення граничних відхилень форми

і розташування поверхонь

Дійсні поверхні деталі, утворені механічною обробкою, мають відхилення від теоретичної (заданої кресленням) форми, а також відхилення від взаємного розташування поверхонь даної деталі.

Граничні відхилення форми і розташування поверхонь вказують на кресленнях умовними позначеннями.

Умовне позначення граничного відхилення форми чи розташування поверхонь вписують у прямокутну рамку. Рамка для позначення відхилення форми складається з двох частин (рис. 5 а), а для відхилення розташування поверхонь – з трьох частин (рис 5 б). До першої частини рамки в обох випадках заносять знак відхилення, до другої – числове значення відхилення в міліметрах.

Третя частина рамки призначена для буквеного позначення бази чи поверхні, з якою пов’язаний допуск відхилення.

Базу позначають великою літерою українського алфавіту (А, Б, В ...). Цю літеру вміщують у квадратну рамку, яку з’єднують виносною лінією із зачорненим трикутником і вказують у тертій частині рамки (рис. 8)

Текстові написи на кресленнях (ГОСТ 2.316-68)

Крім зображення виробу з розмірами і граничними відхиленнями, креслення може мати таке:

а) текстову частину, що складається з технічних вимог і технічної характеристики;

б) написати з позначеннями зображень;

в) в таблиці з різними параметрами.

Технічні вимоги групують і подають у такій послідовності:

а) вимоги до матеріалу, заготовки, термообробки та ін.;

б) розміри, граничні відхилення розмірів, форми взаємного розташування поверхонь;

в) вимоги до якості поверхні, її обробки, покриття та ін.

Пункти технічних вимог повинні мати наскрізну нумерацію. Кожен з них треба починати з нового рядка. Запис розміщують над основним написом: ширина колонки не більше за 185 мм ( див. рис. 2).

Між текстовою частиною і основним написом не дозволяється розміщувати зображення, таблиці та ін.

Заголовок «Технічні вимоги» не пишуть.