Розділ 4. Основи підприємництва

Тема 18. Підприємництво як явище господарського життя і форма діяльності

Підприємець—одна з визначальних постатей в економіці, яка діє за принципами ринкових відносин. Останні можливі лише за умов існування підприємництва, його безперервного відтворення. Так само не буває відносин підприємництва, якщо відсутнє рин­кове середовище. Ось чому перехід до ринкової економіки потре­бує формування її суб'єктів, у ролі яких виступають господарюю­чі суб'єкти, підприємці.

1. Сутність підприємництва і умови його існування Поняття підприємця і підприємництва

Поняття “підприємництво” надзвичайно містке. В ньому переплітається сукуп­ність економічних, юридичних, політич­них, історичних і психологічних відносин. Складалося воно протя­гом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовчих інститутів, психології людей.

А. Сміт, один з тих, хто заклав теоретичні підвалини підприєм­ництва, розглядав підприємця як власника. Саме цим визначають­ся його дії в економічному житті, мотивація, поведінка, психологія.

Враховуючи інтерес, вигоду як невід'ємний атрибут підприєм­ця, не можна лише ним визначати мотиви його діяльності. Адже в умовах ринкового середовища суб'єктів підприємницької діяль­ності багато і між ними точиться конкурентна боротьба за кра­щий результат — прибуток. Отримати останній можна лише за умови застосування найбільш ефективного варіанта використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей. Це спонукає підприємця йти непротореним шляхом, застосовувати найкращі якості працівника: творчість, сумлінну працю, організаторські здібності. Намагання проявити себе як особистість у певній сфері діяльності, реалізувати свої ідеї та результати праці, зробити їх надбанням суспільства — це також інтерес підприємця, якому на­лежить значна роль у житті суспільства, є його рушієм. Усе це

256

і робить підприємця піонером, який веде перед у своїй справі, а підприємництво локомотивом економічного, соціального і культур­ного розвитку людського суспільства.

Свою діяльність підприємець (особливо висококваліфікований) спрямовує на виготовлення не товарів-аналогів, а виробів, що ма­ють якісно нові риси. Зрозуміло, що виробництво їх не може при­нести підприємцю миттєву віддачу (прибуток). Але віддача обо­в'язково, буде через певний час, коли відбудуться зміни у вироб­ництві, його структурі, а отже, і у потребах суспільства. Причому прибуток, який отримуватиме підприємець, в умовах, що склалися в результаті зазначених перемін, перекриває всі витрати. В силу цих обставин підприємець переважну частину прибутку, що отри­мує, направляє у господарську діяльність, а не на задоволення власних потреб.

Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких по­нять, як “господар”, “бізнесмен”. Людину, яка організувала своє діло і веде його, називають саме одним з цих понять. Але вини­кає запитання: суб'єкта, який має свою ферму або майстерню, де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому змогу лише існувати, можна назвати підприємцем, бізнесменом? Якщо так, тоді й великий власник, багатство якого зростає високими темпами, і дрібний товаровиробник, який ледь-ледь животіє від своєї діяльності, тому й стає банкрутом — підприємці? Обидва вони, як і всі інші, хто самостійно на свій страх і ризик займаються певним ділом, маючи від нього певний доход, є господарюючими суб'єктами. Це поняття більш широке, ніж підприємець.

Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його з госпо­дарюючих суб'єктів, найбільш влучно сформулював Й. Шумпетер, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отриман­ня нового джерела сировини або напівфабрикатів і запроваджен­ня нового методу виробництва; проведення відповідної реорганіза­ції. Для того щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, слід, на думку Шумпетера, мати відповідні якості: волю і здібності; виділяти визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі; бути спроможним “плисти проти течії”, долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами успіху, духовною свободою, витратами сил і енер­гії *.

Перелічені риси підприємця можуть бути реалізовані за умови економічної свободи людини, права вибору сфери діяльності для реалізації своїх потенцій, а також персональної економічної відпо-

_____________________

• Див.: Шумпетер Й. Теория экономического развития.—С. 169—170.

257

відальності за результати роботи, наслідком якої може бути при­буток або банкрутство.

Отже, підприємець — суб'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їхніх нових якос­тей, нових сфер застосування капіталу. А звідси і підприємницт­во -— це тип господарської поведінки підприємців з організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання при­бутку і соціального ефекту.

У вияві ініціативної, новаторської, самостійної діяльності аку­мулюється сутність підприємництва. Його мета зводиться, з од­ного боку, до отримання прибутку або особистого доходу, в ре­зультаті не якихось кон'юнктурних справ, а передбачення точного розрахунку, а з іншого — до найбільш ефективного використання факторів виробництва, прагнення реалізувати творчі потенції лю­дини.