Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте економічну категорію «міжнародний менеджмент».

2. Які основні задачі покликаний вирішувати міжнародний менеджмент?

3. Назвіть ключові фактори успіху провідних міжнародних компаній.

4. Які проблемні питання у сфері експортно-імпортних операцій вирішують менеджери?

5. В чому переваги та недоліки укладання лізингових угод для орендаря?

6. Розкрийте сутність та призначення міжнародних контрактів на управління.

7. Зробіть порівняльний аналіз вимог до менеджера на національному та на міжнародному рівнях управління.

8. Назвіть основні недоліки використання Кейс-методу навчання менеджерів.

9. В чому проявляються переваги японського підходу до навчання менеджерів?

10. Чи існує, на ваш погляд, українська модель міжнародного бізнесу?

Тема 3. Середовище міжнародного менеджменту

1. Міжнародна корпорація і зовнішнє середовище.

2. Класифікація секторів зовнішнього середовища.

3. Оцінювання впливу секторів зовнішнього середовища на діяльність міжнародних корпорацій.

1. Міжнародна корпорація і зовнішнє середовище

Ріст невизначеності зовнішнього середовища стимулю­є посилення уваги до планування майбутнього, побудови прогнозів, пропозиції, оцінки впливу соціальних, культурних факторів на ринкову рівновагу, виявлення тих факторів, що впливають на формування довгострокових конкурентних переваг.

Зовнішнє (навколишнє) середовище – це широкий спектр сил, що діють ззовні організації, що можуть вплинути на її кон­курентну результативність, це об'єктивно сформо­вані умови функціонування міжнародних корпорацій.

Пильне спостереження за зовнішнім середовищем дозволяє встановити загрози і можливості. Рішення проблеми невизначеності здійснюється за рахунок реалізації різних стратегій: стратегія демпфірування (нормування, створення запасів, вирівнювання, прогнозування), стратегія контактування (ведення переговорів, підписання контрактів, створення спільних підприємств, злиття, утворення асоціацій, встановлення інституціональних зв'язків).

Особливість міжнародного середовища пов’язана зі складністю його географічного аспекту. Географічне середовище діяльності міжнародних корпорацій включає в себе три елементи:

- середовище материнської країни (країни походження корпорації) є добре відомим для міжнародної корпорації і не створює особливих складностей для її діяльності;

- середовища приймаючих країн (країн-господарів) – відрізняються від материнського середовища і створюють додаткові ризики в організації зарубіжного бізнесу, можуть докорінним чином відрізнятись одне від одного;

- нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.) – має значення насамперед через вплив міжнародних організацій на ситуацію в країнах-господарях і на світові процеси. Нейтральні води (повітря) важливі для міжнародних корпорацій з позиції безпеки ділових операцій.

Політико-правове середовище міжнародних корпорацій являє собою систему органів законодавчої, виконавчої і судової влади та законодавчих актів, що регулює ділові операції міжнародних корпорацій у країні. Політична складова політико-правового середовища включає три фактори впливу на діяльність міжнародних корпорацій:

1. Урядові позиції щодо міжнародних операцій:

- стимули для започаткування бізнесу в країні-господарі;

- встановлення різних вимог до міжнародних компаній.

2. Ефективність державного управління:

- наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності МНК;

- вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;

- хабарництво.

3. Політична стабільність.

Правове середовище включає національне та міжнародне право. В світі існує чотири правових системи: звичаєве, цивільне, теократичне та соціаліс­тичне право.

Звичаєве право ґрунтується на традиції, прецеденті, звичаях, а ключову роль у тлумаченні законів відіграють суди. Система права походить від Великобританії і використовується в її колишніх колоніях.

Цивільне право – система правових відносин, що базується на детально розроблених комплексах законів, які зведені в певні кодекси, і становлять основу ведення бізнесу. Ця система має походження з римського права і використовується у понад 70 країнах, зокрема в Німеччині, Франції, Італії, Японії, ін. країнах Західної, Центральної та Східної Європи, у т. ч. Україні. Цивільне право спирається безпосередньо на зв’язок подій із законами, а не на прецендент.

Теократичне право – система правових відносин, що має в основі релігійні заповіді. Поширений варіант – ісламське законодавство, яке ґрунтується на Корані та його тлумаченні, використовується в 27 країнах Середнього Сходу та Центральної Азії. У багатьох країнах поєднується зі звичайним чи цивільним правом, оскільки правові системи цих країн поєднують історичні колоніальні зв’язки та ісламські традиції.

Соціалістичне право – базується на марксистських принципах класового суспільства. Зараз ця система діє в Китаї, Північній Кореї та на Кубі.

Міжнародне право являє собою систему міжнародних пра­вових актів і домовленостей, що регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб (Женевська конвен­ція з прав людини, Віденська конвенція дипломатичної безпеки, двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди тощо).

Економічне середовище міжнародного менеджменту являє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн-господарів, що визначають можливості започаткування і розвитку відділень ТНК у цій країні. Ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу включають:

- стабільність і рівень розвитку;

- рівень інфляції і стабільність національної валюти.

Соціально-культурне середовище МНК являє собою сукупність етнічних і культурних характеристик населення приймаючих країн, що створюють відповідні національні стереотипи поведінки. Проблема впливу культури на міжнародний менеджмент полягає в тому, що в процесі управління кожний керівник сприймає іншу культуру через призму власної культури.