2. Організація зовнішньоекономічної діяльності на великих підприємствах

На великих підприємствах ведуться усі форми ЗЕД, здійснюються усі (або переважна більшість) зовнішньоторговельних операцій. Ціль організаційних структур великих підприємств – встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами, розподіл між ними повноважень, прав, обов'язків і відповідальності.

Розвиток закордонного виробництва істотно впливає на процедури формування організаційних структур управління. На великих підприємствах органи управління ЗЕД стають визначальними в системі їхнього менеджменту. У залежності від ступеня централізації можна виділити три варіанти організаційних структур на крупних підприємствах:

1) Управління виділяється в самостійні підрозділи.

2) Управління здійснюється виробничим відділенням.

3) Змішаний варіант.

Звідси випливає розподіл можливих організаційних структур управління ЗЕД великих підприємств на дві групи:

1) Великі підприємства з децентралізованою структурою управління.

2) Великі підприємства з централізованою системою управління.

Доцільність створення відповідних підрозділів:

- за необхідності з'єднати ЗЕД з операціями на внутрішньому ринку – доцільно створити відділ у головному апараті управління, службах;

- для координаційної діяльності закордонних дочірніх підприємств, що забезпечують матеріальну компенсацію продуктами, створюється міжнародний експортний відділ;

- за необхідності координувати зовнішню і внутрішню діяльність – цю функцію можна доручити відділу збуту, що керує комерційною діяльністю компанії, діяльністю в сфері збуту усіх дочірніх підприємств, філій і т. д.

Існує два типи міжнародних відділень:

1. Регіональне відділення, діяльність якого націлена на одержання прибутку (знаходиться в оргструктурі управління компанії на рівні виробничих підрозділів).

2. Континентальне відділення, задачею якого є контроль за діяльністю закордонних підприємств.

Дочірня компанія по управлінню ЗЕД є юридичною особою, володіє значною економічною, фінансовою, оперативною самостійністю, визначає стратегію операцій, установлює трансферні ціни на окремі види продукції, визначає спеціалізацію закордонних підприємств, бере участь у поділі між ними ринків і сфер впливу, реалізує на зовнішньому ринку продукцію материнської компанії, координує діяльність закордонних науково-дослідних і конструкторських центрів і т. п.

3. Управління експортною діяльністю малих і середніх підприємств

Виділимо наступні види організаційних структур для управління експортними операціями на малих та середніх підприємствах.

1) Відділ збуту – діяльність на внутрішньому ринку сполучається з проведенням експортних операцій.

2) Якщо немає коштів утримувати власну експортну організацію – можна скористатися послугами відділу збуту інших підприємств.

3) Спільний збут фірми – доцільно створення у філії акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, що забезпечить якісний управлінський вплив із боку материнського підприємства й оперативний розподіл прибутку. Фірма купує товар у МНК і реалізує його відповідно до домовленості від імені МНК або під власною торговою маркою.

4) В окремих випадках доцільно створювати експортні асоціації.

5) Договірні зобов'язання з крупними фірмами, наприклад, на основі франчайзингових договірних відношень.

6) Використання іноземних представників. Вони є службовцями підприємств, що знаходяться на повному його забезпеченні, і можуть мешкати в країні збуту або в країні, де розміщена материнська компанія.

7) Роз'їзні агенти – комівояжери – виступають від імені підприємства, забезпечують одержання замовлень від потенційних покупців на основі демонстрації зразків товарів.

8) Інтегрований експортний відділ – підпорядковується віце-президенту по ЗЕД. Входить до складу служби збуту підприємства і здійснює тільки експорт продукції материнської компанії, а дочірні підприємства займаються збутом самостійно в країнах базування.

9) Спеціальний експортний відділ підпорядковується віце-президенту по зовнішньоекономічних зв'язках і самостійно вирішує всі питання, пов'язані з експортом товарів. Функціонує в достатньо автономному режимі. Може бути побудований по таким принципам:

- функціональний принцип;

- товарний принцип;

- територіальний принцип.

Імпортні служби зосереджуються в портах, на вокзалах, тобто там, де зручніше здійснювати митне оформлення, експедиторське і транспортне обслуговування, облік і контроль.

Дрібним і середнім підприємствам роздрібної торгівлі, посередницьким фірмам, імпортерам вигідно здійснювати централізовані закупівлі й організовувати спільні контори у формі імпортної асоціації, що дозволяє вирішити такі питання:

- зменшення або усунення конкуренції між імпортерами своєї країни;

- зменшення ролі посередників, і, відповідно, – собівартості товарів;

- закупівля товарів значними партіями;

- стандартизація процесів документального оформлення імпорту.