2. Система фінансування міжнародної діяльності компанії

У сучасних умовах розвитку світової економіки зростає роль міжнародного фінансування, більшість міжнародних корпорацій має у своєму розпоряд­женні фінансові підрозділи. Головним завданням фінансового блоку МНК є залучення й акумулювання коштів, управління фінансами на основі підтримання стійкого балансу між ресурсами і заявками на ці ресурси з боку інших підрозділів корпорації, розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень, забезпечення економічної безпеки, управління ризиками, ефективний устрій внутрішньої економіки всієї корпорації.

Основною проблемою діяльності міжнародної корпорації є проблема оптимізації джерел фінансування цієї діяльності. З цією метою використовується міжнародна система управ­ління готівкою. Суть її полягає в тому, що міжнародна корпорація організовує внутріфірмові грошові потоки так, щоб максимально знизити податки, витрати від неналежної кон'юнктури, інфляції, знижен­ня курсу валюти. У рамках системи міжнародного управління готівкою виділяють такі канали переміщення коштів у рамках корпорації, як:

- прямий переказ капіталу;

- переказ дивідендів;

- плата за послуги (управлінські, науково-дослідні та ін.);

- плата за ліцензії;

- трансферні ціни у внутрішньофірмовій торгівлі;

- внутріфірмові кредити;

- внутріфірмове страхування.

Для вирішення інших завдань міжнародні корпо­рації використовують приховані методи переказу прибутку, який отримують від обміну товарами і послугами між різними підрозділами корпорації.

Характеризуючи систему фінансування закордонної діяль­ності міжнародних корпорацій, необхідно розрізняти два рівні: фінансування на рівні міжнародної компанії в цілому; фінансування діяльності окремих закордонних підрозділів (філій, дочірніх компаній та ін.).

Розглянемо систему фінансування на рівні міжнародної корпорації. У цій системі виділяються два види джерел: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні джерела – це система самофінансування міжна­родної компанії, що містить три головні складові: нерозподілений або реінвестований прибуток; амортизаційні фонди; внутріфірмові кредити. Сучасні міжнародні компанії можуть здійснювати фінансування своєї міжна­родної діяльності за рахунок власних джерел в значних масштабах.

Зовнішні джерела фінансування – це кошти, які за­лучаються міжнародною компанією на платній основі (у формі позикового відсотка, дивідендів, оренд­них платежів, роялті тощо). Включають дві категорії. Перша –банківські кредити, друга – випуск корпоративних облігацій, акцій та ін. фінансових інструментів. За останні роки зросли масштаби і роль другої категорії зов­нішнього фінансування інвестиційної діяльності міжнародних компаній. Серед причин цих змін виділяються такі:

- формування і швидкий розвиток нового типу інвес­торів – інституціональних (пенсійні і страхові фонди, інвестиційні банки та ін.);

- формування і швидкий розвиток міжнародних ринків капіталу.

Система фінансування міжнародної діяльності на рівні ок­ремих закордонних філій, дочірніх компаній міжнародної кор­порації також містить два види джерел – внутрішні і зовнішні. Внутрішні джерела – це кошти даної філії (нерозподілений прибуток, амортизаційні фонди); зовнішні – це кошти, запозичені на місцевих або міжнародних ринках капіталів; кредити, отри­мані від батьківських компаній або ін. філій даної міжнародної компанії; кошти, от­римані від випуску і реалізації облігацій, акцій та ін. цінних паперів.