4. Міжнародні стандарти фінансової звітності

Поява багатонаціональних компаній і глобалізація ринку капіталу потребували гармоні­зації фінансової звітності компаній різних країн. Стандартизація сприяє підвищенню ефективності світового ринку, зниженню витрат на фінансування діяльності ком­паній на зовнішніх ринках. Велике значення в цьому питанні надається Міжнародним стандартам фінансової звітності – МСФЗ, що формулюються і публіку­ються Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФЗ).

Міжнародні стандарти фінансової звітності є документами, що визначають загальний підхід до складання фінансової звітності і пропонують варіанти обліку окремих коштів чи операцій компаній. МСФЗ побудовані так, що вибір пев­ного правила завжди базується на загальновизнаних принци­пах обліку, що забезпечує доступність їх сприйняття.

Робота КМСФЗ починалася в умовах значних змін у системах обліку різних країн, що було зумовлено історично. Ще в сер. 70-х рр. XX ст. група експертів Комісії ООН з ТНК відзначила серйозні недоліки звітності корпорацій, особ­ливо їх слабку порівнянність. Для усунення цих недоліків був розроблений перелік інформації, яка має відображатися у звітності загального призначення, запропоновано визначення ряду загальних термінів і статей звітності. 80-90-ті рр. відрізнялися високим ступенем технологічних змін, технічних і організаційних новацій, що базуються на комп'ютеризації процесів. Поширен­ня гнучких автоматизованих виробництв, систем і комплексів із заздалегідь заданими якостями продукції привело до істот­них змін у способах збирання й обробки інформації.

Зростання популярності міжнародних стандартів було зу­мовлене двома подіями. Першою було підписання угоди між КМСФЗ і Міжнародною організацією комісій з цінних паперів, у якій відображалося прагнення фінансових кіл і Конгресу США залучити більшість іноземних компаній до котирування своїх акцій на американських біржах. Друга подія – об'єднан­ня Німеччини. Цей факт пояснюється залученням в країну ка­піталу. У зв'язку з цим фінансова звітність компаній має бути орієнтована в основному на зовнішнього користувача, на фондові біржі чи міжнародних інвесторів.

Міжнародні стандарти обліку і звітності не є незмінними. Вони постійно переглядаються і доповнюються спеціальним комітетом, розробляються їхні інтерпретації.

5. Фінансова звітність міжнародних корпорацій

Групи підприємств можуть організовуватися різними спо­собами, що визначається юридичними і податковими вимога­ми. Вони мають формуватися зі збереженням формальної не­залежності компаній. На практиці спостерігається високий ступінь фінансової залежності в компанії. Рішення, прийняті головною компанією, обов'язкові для всіх членів групи. Ефективність роботи однієї компанії пря­мо залежить від фінансового стану інших. Напр., фінан­сування неприбуткових проектів може здійснюватися за раху­нок прибуткових корпорацій групи. Це приводить до того, що індивідуальна фінансова звітність окремих фірм, які входять до групи, не дає повної картини її фінансового стану. Щоб користувач міг прийняти економічно обґрунтовані рішення на основі інформації фінансової звітності, йому необхідно побачити загальну картину, яку здатна надати консолідована звітність.

При підготовці консолідованого фінансові звіти материнської і дочірньої фірм об'єднуються шляхом дода­вання відповідних показників за однорідними статтями. Крім звітів дочірніх корпорацій, материнська компанія одержує фінансові звіти від усіх філій. Щоб консолідовані звіти надавали фінансові дані про групу як інформа­цію про єдину міжнародну корпорацію, необхідно включити ба­лансову вартість інвестицій материнської корпорації до кожної дочірньої фірми і філії, а також частку власного капіталу ма­теринської корпорації в кожній дочірній фірмі і філії.

Облікова інформація корпорації розкривається за допомо­гою таких фінансових звітів: баланс; звіт про прибуток і збитки; звіт про рух коштів; звіт про власний капітал; примітки до фінансової звітності.

Особливе значення в законодавстві розвинених країн на­дається регламентації складу і змісту фінансової звітності. В законах чітко визначається диференційований перелік обов'язкових статей балансу, звіту про прибуток і збитки для малих, середніх і великих корпорацій і окремо для міжнародних корпорацій. Компаніям надаєть­ся право самостійно використовувати додаткові статті, якщо їхнє розкриття буде необхідним для ко­ристувачів звітності.

У діючій практиці більшості країн опублікування звітності корпорацій стало свого роду іміджем їхньої ділової активності. Постійний аналіз показників цієї звітності є основою для виз­начення ринкових курсів цінних паперів і правильного вибору партнера.