3. Форми й механізми організації міжнародних стратегічних альянсів

Інтенсифікація міжнародної глобальної конкуренції є рухомою силою створення міжнародних стратегічних альянсів – особливої форми організації бізнесу, що характеризується сильною взаємозв’язаністю суб’єктів міжнародного бізнесу за інтресами, намірами, поведінкою, що диктуються спільною метою. Можливо виділити потенційні джерела створення переваг від співробітництва, яке здійснюється шляхом укладання довгострокових угод, заснованих на відносинах довіри і відданості партнеру. Типологію сучасних міжнародних альянсів приведемо у табл. 12.2.

Таблиця 12.2

Види міжнародних альянсів та їх призначення

Тип альянсу	Сутність	Приклади
Горизонтальні	Об’єднання організацій, що ведуть діяльність на одній і тій же стадії або виробляють однорідну продукцію	Союзи між телекомунікаційними компаніями в деяких проектах
Вертикальні	Укладаються з постачальниками комплектуючих або послуг	Союзи корпорацій з постачальниками програмного забезпечення
З дистриб’юторами або замовниками	Довгострокове співробітництво з постачальниками та споживачами	Продажі автомобілів, поставки продуктів в елітні ресторани чи мережі готелів
Родинні диверсифіковані альянси	Об’єднання організацій, що виробляють взаємодоповнюючі або взаємозамінюючі товари	Союзи між авіакомпаніями на одних і тих же лініях.
Перспективні диверсифіковані альянси	Партнерство між компаніями, які відчувають, що внаслідок інновацій з’явиться зв'язок між їх товарами чи послугами	Співробітництво в сфері виробництва програмного забезпечення, можливо також у поєднанні з медіа.

На контрактному рівні в основі міжнародних стратегічних альянсів лежать довгострокові функціональні та неформальні угоди.

Функціональні угоди – це формальні домовленості без дольової участі партнерів або створення спільного підприємства. Альянси являють собою проекти, в яких дві або більше компанії вимішують співробітничати за одним або кількома напрямками діяльності. Співробітництво має обмежений характер, але діяльність альянсів має дуже гнучкий характер – контракти можуть бути досить просто змінюваними, що робить їх ринково орієнтованими. Зрештою, їх легко трансформувати в контракти із створенням спільних підприємств та інших інтеграційних форм.

Неформальні угоди – охоплюють асоціації по співробітництву, створені двома чи більше організаціями, і передбачають, наприклад, негласну домовленість між олігопольними конкурентами щодо ціни та обсягів пропозиції (картельну змову).

Альянси з дольовою участю

Міжнародний стратегічний альянс з дольовою участю являє собою форму добровільних відносин між двома фірмами, за яких одна компанія купляє долю іншої, достатню для ведення спільної діяльності, але таку, що не перевищує величину контрольного пакету акцій (в автомобілебудуванні, нафтовидобутку тощо). Іноді така стратегія є захисною з боку невеликих підприємств, які воліють краще продати невелику долю акцій одній крупній компанії, ніж бути повністю поглинутою іншим великим конкурентом.

Перехідні форми альянсів

При аналізі взаємозв’язків між головними компаніями МНК та залежними фірмами нерідко можна зіткнутися з відносинами, які містять в собі одночасно риси і тимчасового союзу на ринкових засадах і жорсткої ієрархії. Такі відносини між можуть вважатися перехідною формою між ринком та внутрішньофірмовими угодами в рамках МНК і бути своєрідною формою міжнародних альянсів. Прикладом таких об’єднань можуть слугувати спільні підприємства з великих МНК і малих національних компаній в разі, коли поглинання останніх є обмеженим чи заборонено місцевим законодавством. Таким чином, формально МНК уникають відповідальності згідно антимонопольного законодавства, поглинаючи малу фірму.

Механізм організації міжнародних стратегічних альянсів

Процес підготовки рішень по створенню міжнародних стратегічних альянсів може бути представлений у за наступними етапами:

1-й етап: аналіз всіх «за» і «проти» створення такого об’єднання. Необхідно визначити, яку конкурентну перевагу буде від цього отримано.

2-й етап: узагальнення всіх пропозицій по створенню альянсу, обговорення всіх проблемних питань, створення команди переговорників щодо інтеграції.

3-й етап: дослідження і обговорення наступних проблем – спільні цілі та задачі; еквівалентність внесків партнерів; розподіл прибутку, дивідендів; реакція уряду та конкурентів тощо.

4-й етап: розробка рекомендацій щодо вдосконалення та подальшого управління новоствореним альянсом (в разі позитивного результату на попередніх етапах).

Фактори успішності створюваного альянсу:

- узгодженість цілей партнерів;

- визначення вкладів сторін (пропорцій та якісного складу активів);

- ступінь складності вирішуваних задач має знайти своє відображення в організаційній структурі альянсу;

- дотримання внутрішньої взаємозалежності між стратегіями, структурами, системами управління і персоналами учасників альянсу.

Так, для узгодження цілей найкраще створити вищий за повноваженнями Комітет управління міжнародним альянсом, який складається з вищих менеджерів всіх компаній, що в нього будуть входити, якому будуть надані відповідні стратегічні повноваження.

При створенні міжнародних стратегічних альянсів американський дослідник Дж. Кіллінг рекомендує менеджерам враховувати наступні закономірності:

1. Альянси, покликані вирішувати складні задачі, далеко не завжди потребують складної організації.

2. Організаціям, що бажають створити міжнародний стратегічний альянс для вирішення складних завдань, спочатку слід обрати якомога простішу форму співробітництва на час встановлення взаємної довіри.

3. Відносно слабким організаціям, які планують вирішення глобальних питань, слід обережно ставитися до вступу в альянси з сильними партнерами.