3. Види і витрати соціальної відповідальності

Виконання соціальних програм є витратним заходом і в остаточному підсумку велика частина витрат покри­вається споживачем продукції компанії. Тому серед економістів не припиняється дискусія, пов'язана з оцінкою результатів активної соціальної політики, що представлено в табл. 16.1.

Таблиця 16.1

Вигоди і втрати від активної соціальної політики міжнародної корпорації

Вигоди	Втрати
Перерозподіл доходів і направлення їх на соціальні потреби	Скорочення розмірів коштів, які корпорація могла б спрямувати на розвиток виробництва, технічне переозброєння
Покращення життя місцевої громади	Підвищення цін на продукцію через те, що до них включаються витрати, пов’язані з виконанням соціальних функцій
Скорочення державної участі у вирішенні соціальних проблем, концентрація ресурсів на найважливіших напрямах	Здійснення діяльності, що не є основним заняттям комерційної структури, тобто вирішення проблем, пов’язаних з неефективною роботою державних соціальних або благодійних служб

Продовж. табл. 16.1

Формування сприятливих для бізнесу довгострокових перспектив	Відсутність досвіду у вирішенні соціальних проблем і тому не завжди ефективне використання ресурсів
Формування привабливого іміджу	--

Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу

На сьогодні виділяють чотири підходи до аналізу й оцінки соціальної відповідальності бізнесу:

- ринковий підхід;

- з позицій державного регулювання;

- з позицій «корпоративної совісті»;

- з позицій «зацікавленої особи».

Ринковий підхід. Споживач зацікавлений використовувати продукцію підприємства, яке не розпорошує кошти на соціальну благодійність.

Підхід з позицій державного регулювання. Держава як вища регулююча сила повинна здійснювати дії, спрямовані на стимулювання або примус виробників вести раціональну з точки зору суспільства політику, здійснювати соціальні заходи. Етична поведінка багатьох ком­паній є не внутрішньою властивістю, а дією під впливом юри­дичних чинників. Але більшість законів недосконалі з точки зору моралі або ігнорують основні моральні принципи.

Підхід з позицій «корпоративної совісті». Прояв корпоративної культури є прагненням до розвитку не тільки трудового колективу, а й оточення. Внутрішнє праг­нення – це найважливіший фактор для зростання відповідальності за розв'язання загальнолюдських проблем. Будь-яка лю­дина, яка є співробітником організації, одночасно залишається членом суспільства.

Підхід з позицій «зацікавленої особи». Корпорація для досягнення своїх стратегічних цілей має погоджувати власні інтереси з ме­неджерами, співробітниками, акціонерами, постачальниками, кредиторами і споживачами, а також суспільством. «Зацікавлена особа» у вузькому значенні – це будь-яка гру­па або особа, яка підлягає ідентифікації і може вплинути на до­сягнення поставлених організацією цілей або на яку може впли­нути досягнення цих цілей; це об'єднані загальними інтересами суспільні групи, урядові орга­ни, профспілки, конкуренти, союзи, робітники та службовці, по­купці й акціонери.