Контрольні запитання

1. Розкрийте зміст управління персоналом як процесу.

2. Які види робіт передбачає управління персоналом?

3. Охарактеризуйте стратегії управління персоналом в сучасних МНК.

4. В чому полягає управлінська стратегія «круговороту»?

5. Назвіть етапи адаптації персоналу підприємства.

6. Що являє собою ідентифікація персоналу?

7. В чому полягають управлінські концепції виробничої демократії та трудової моралі?

8. Які вам відомі форми застосування гнучкого режиму роботи?

9. Що є найважливішим в ієрархії цінностей американських працівників?

10. Сутність і призначення механізму ротації кадрів в японських МНК.

Тема 10. Комунікації в міжнародному бізнесі

1. Природа і основні типи міжнародних комунікацій.

2. Бар’єри в міжнародних комунікаціях.

3. Підвищення ефективності міжнародних комунікацій.

1. Природа і основні типи міжнародних комунікацій

Як і на національному рівні, в роботі міжнародного менеджера до 80-85 % часу припадає на комунікаційний процес – тобто, процес спілкування (безпосереднього чи за допомогою засобів зв’язку) із підлеглими, діловими партнерами, клієнтами, зацікавленими сторонами або представниками влади. Задачі, що переслідуються в ході комунікаційного процесу можуть бути найрізноманітнішими – від вироблення конкурентних стратегій виходу на нові ринки та освоєння інновацій до залагодження конфліктів всередині колективу. Узагальнену схему комунікаційного процесу представлено на рис.10.1

Рис. 10.1. Процес комунікацій

Визначальною рисою саме міжнародних комунікацій є те, що складові (канали передачі, мови та засоби) та учасники цього процесу (відправник, отримувач, посередники) представлені в різних регіонах, різних культурах, а ціна помилки в комунікаційному процесі – надзвичайно висока. Визначимо особливості міжнародних комунікацій:

- розміщення окремих елементів комунікацій в різних частинах світу, значна віддаленість між учасниками комунікацій, що впливає на частоту контактів;

- вплив різних культур (див. тему «Культурний контекст в міжнародному менеджменті»);

- різниця в часі (значний вплив різниці в часових поясах, природних біоритмах учасників переговорного процесу);

- значні затрати (транспортні витрати, витрати на розміщення та утримання учасників переговорів, витрати на послуги зв’язку).

Міжнародні комунікації поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні міжнародні комунікації – спілкування міжнародного менеджера в приймаючій країні з офіційними сторонами (урядом, ін. державними органами, міжнародними організаціями). Приклад: комунікації з урядом країни у зв’язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю та внутрішні міжнародні комунікації.

Внутрішні міжнародні комунікації – здійснюються міжнародним менеджером на рівні МНК, в якій він працює. Приклад: спілкування в даній країні менеджера з іншої країни (робоче відрядження менеджера зі штаб-квартири в національний підрозділ МНК в іншій країні).

За напрямком руху інформаційного потоку міжнародні комунікації поділяються на висхідні і низхідні.

Висхідні комунікації – інформація здійснює рух від низових ланок управління до топ-менеджерів. Такий тип характерний для демократичного стилю управління та широко практикується в інноваційних компаніях. Потребує:

- добре налагодженого зворотнього зв’язку (в противному випадку у персоналу виникає запитання, навіщо надавати пропозиції вищому керівництву, якщо на них немає відгуку?);

- допомоги менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів (необхідно налагодити сприятливу, доброзичливу атмосферу ділового партнерства).

Низхідні комунікації – інформація здійснює рух від топ-менеджерів до нижчих ланок управління в напрямку кінцевих виконавців операцій. Характерна для добре структурованих колективів з жорстким авторитарним стилем управління. Основні повідомлення:

- встановлення завдань, накази, вимоги.

- надання інформації (критерії оцінювання виконання завдань, строки прийняття робіт, встановлення відповідальності за невиконання завдання).