2. Міжнародний ринок технологій

Учасники ринку технологій

На сучасному етапі розвитку поглиблюється поділ праці між індивідуальними винахідниками, що пропонують нові нетрадиційні ідеї, дрібними і середніми інноваційними компаніями, що доводять ці ідеї до стадії практичного застосування, і великими корпораціями, що забезпечують використання нової технології у масовому виробництві. Найпоширеніша схема процесу створення і освоєння технології на рис. 15.1.

Ринкова структура на початковому етапі технологічного циклу характеризується великою кількістю дрібних інноваційних фірм й індивідуальних винахідників, що генерують нові технічні ідеї і прагнуть продати свої науково-технічні результати. З другого боку знаходиться велика кількість великих промислових компаній, готових придбати найбільш перспективні з них для застосування у власному виробництві шляхом скупки патентів і ліцензій, найму володіючого технологією спеціаліста.

Значну роль у здійсненні зв’язку між різними учасниками процесу відтворення технології відіграють посередницькі фірми. Їх значення полягає в тому, що вони обслуговують науково-технічний трансфер і сприяють підвищенню швидкості поширення нововведень в економіці. Крім посередницьких фірм елементом інфраструктури, що сприяє поширенню технологій, є розширення практики проведення різних виставок, ярмарок, на яких винахідники можуть продемонструвати свої досягнення в різних галузях знань.

Рис. 15.1. Процес створення і освоєння технології

Венчурний бізнес

Венчурні інвестиції найнебезпечніші із вкладень, так як вони пов’язані із наступними ризиками:

- високий ступінь технічної невизначеності у створенні продукту;

- технологічно досконалий продукт може не відповідати ринковому попиту.

Але ці додаткові ризики виправдовуються тим, що реалізація науково-технічного проекту, що є об’єктом вкладень, спочатку оцінюється як високорентабельна. Сутність венчурного бізнесу як високо ризикованої і потенційно високоприбуткової діяльності визначає наступні його особливості:

- об’єктом капіталовкладень є високоризикові проекти;

- значна частка вкладень здійснюється в уставний капітал інноваційних фірм;

- реалізується гнучкий механізм узгодження інтересів інвесторів і менеджерів залежно від етапу розвитку проекту;

- від початку визначається спосіб виходу із бізнесу венчурного капіталіста у фазі зрілості проекту.

Венчурний бізнес потребує особливого кола потенційних інвесторів. Основними джерелами венчурного капіталу є:

- приватні інвестори;

- малі інвестиційні компанії;

- крупні корпорації;

- спеціальні державні фонди і програми.

Передача технологій

Форми технологічного трансферту

Міжнародна передача технологій – це сукупність економічних відносин між фірмами в області використання зарубіжних науково-технічних досягнень.

Форми трансферту технологій на світовому ринку:

- передача, продаж, надання по ліцензії всіх форм промислової власності;

- торгівля високотехнологічною продукцією;

- надання технологічного знання, необхідного для придбання, монтажу і використання машин і обладнання, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупки, оренди, лізингу або іншим шляхом;

- промислове і технічне співробітництво, надання технологічного досвіду;

- надання консалтингових послуг і інжиніринг;

- передача технології в рамках науково-технічної виробничої кооперації.

Структура процесу передачі технології

Процес передачі технології тісно пов’язаний з теорією життєвого циклу технології, поділеного на 5 етапів:

1) дослідження і розробка: передача технології не відбувається;

2) утилізація: володіння технологією є монопольним, конкуренція відсутня. Передача технології здійснюється у формі експорту товарів;

3) технологічне зростання: технологія починає передаватись в інші розвинуті країни, але ще не повністю освоєна;

4) технологічна зрілість: поступово технологія удосконалюється і стандартизується, передача її в країни, що розвиваються йде активно. Вона отримує загальне поширення, цінність її падає;

5) технологічний занепад: інвестиції в технологічні розробки не здійснюються, передача технології обмежується країнами, що розвиваються.

Процес передачі технології включає 4 етапи:

1. Визначення потреби.

2. Оцінка технології. Включає оцінку доступності, придатності, продуктивності альтернативних технологій, можливість їх адаптації.

3. Планування передачі технології. Входить фінансове, маркетингове планування; планування трансферту; планування матеріальних потоків; планування процесу впровадження технології; планування процесів управління, експлуатації технології і її модернізації.

4. Здійснення трансферту технології.

Стратегія науково-технічного співробітництва

Міжнародне науково-технічне співробітництво – це форма відносин, яка передбачає взаємодію фірм двох або декількох країн при проведенні науково-технічної діяльності. Найперспективнішою його формою сьогодні є створення стратегічних альянсів між фірмами різних країн для спільного рішення науково-технічних проблем. У рамках стратегічних альянсів забезпечується наступна взаємодія між фірмами:

- спільне проведення НДДКР;

- взаємний обмін науковими досягненнями;

- взаємний обмін виробничим досвідом;

- підготовка кваліфікованих кадрів.