Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте основні завдання фінансового менеджменту МНК.

2. Яких принципів та цілей слід дотримуватися, здійснюючи управління фінансовою діяльністю на міжнародному рівні?

3. Інструменти зниження податкового навантаження на діяльність МНК.

4. В чому полягає сутність міжнародної системи управління готівкою?

5. Назвіть внутрішні джерела фінансування діяльності компанії.

6. В чому полягає визначальна риса зовнішніх джерел фінансування?

7. Що таке «валютний ризик»?

8. Як діє такий інструмент управління валютним ризиком, як вибір валюти розрахунків?

9. Охарактеризуйте зовнішні методи управління валютними ризиками.

Тема 15. Технологічна політика міжнародних корпорацій

1. Цілі і напрямки сучасної технологічної політики.

2. Міжнародний ринок технологій.

3. Планування й організація НДДКР на міжнародному рівні.

1. Цілі і напрямки сучасної технологічної політики

В міжнародному оточенні спроможність компанії до технологічних нововведень стає джерелом її конкурентоспроможності. Технологічна політика підприємства – це набір принципів і дій, на основі якого вибираються, розробляються і впроваджуються нові продукти і технологічні процеси.

Основні задачі технологічної політики фірми:

1) моніторинг наукових досягнень і загальних технологічних тенденцій;

2) стимулювання постійного підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня персоналу компанії;

3) визначення факторів сприяння інноваціям;

4) формування організаційної структури, найбільш сприятливої для здійснення безперервного інноваційного процесу;

5) координація і досягнення узгодженості дій різних підрозділів компанії по проведенню НДДКР.

Технологічна революція, особливо в інформаційно-комунікаціній сфері, сприяла процесу глобалізації економіки. З одного боку, збільшення вартості НДДКР інтенсифікувало пошук компаніями можливостей розширення ринків, щоб виправдати зростаючі витрати, а з іншого – сучасні засоби комунікації дозволяють надзвичайно швидко поширювати нові зразки поведінки, впливаючи на культуру як виробництва, так і споживання. Взаємодія розглянутих факторів призводить до змін в корпоративній культурі, сприяючи переходу на децентралізоване управління МНК.

Технологічна політика слугує глобальній цілі фірми – знизити ризики і вижити, підвищити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою. Інтернаціоналізація НДДКР направлена на досягнення цієї цілі шляхом створення цілого ряду переваг:

1) полегшує доступ до дефіцитних ресурсів;

2) наближає компанію до її споживачів;

3) полегшує доступ до ринку (необхідність дотримання місцевих стандартів, слідування національної економічної і науково-технічної політики);

4) зниження витрат і ризиків.

Типи технологічної політики

Більшість міжнародних корпорацій застосовує один з двох класичних типів проведення технологічної політики: політику глобального центру або політику поліцентризму. 

Політика глобального центру

Полягає в пошуку нових технологій у країні базування для створення нових продуктів і процесів, використовуючи централізовані ресурси материнської компанії, і поширенні інновацій по світовим відділенням МНК. Централізація НДДКР обумовлена наступними причинами:

1) необхідність контролю з боку менеджменту МНК над технологією, яка розглядається як довгострокова конкурентна перевага;

2) необхідність тісної взаємодії між розробкою документації і обладнання, а пізніше – між функціями виробництва і розвитку технології;

3) централізація скорочує час на проведення НДДКР. 

Основний ризик – у тому, що результат інновацій не може точно відображати локальні ринкові потреби, можливі труднощі з впровадженням нової технології із-за опору з боку дочірніх фірм щодо централізованих рішень.

Політика поліцентризму

Передбачає, що дочірні компанії МНК використовують власні можливості і ресурси для розробки нових технологій. Не дивлячись на те, що укріпляється тенденція глобалізації, необхідність врахування особливостей місцевого попиту і відмінностей не зникає, а часто навіть зростає. Але у такого типу інноваційного процесу є і негативні сторони:

- не завжди обґрунтоване прагнення національних відділень до автономії;

- можливе дублювання розробок;

- виникнення додаткових витрат на проведення НДДКР.

Крім цього, за останні роки все більше поширення отримують нові методи здійснення технологічних змін: розподілена система технологічного розвитку й інтегрована система технологічного розвитку.

Розподілена система технологічного розвитку

Включає використання ресурсів національного відділення в цілях створення інновацій не лише для місцевого ринку, але й для поширення їх на світовій основі. Це дозволяє менеджменту МНК об’єднати інноваційні ресурси всіх дочірніх фірм і використовувати їх для всієї корпорації. Даний спосіб проведення технологічної політики потребує від менеджменту розвивати і контролювати процес навчання кадрів дочірніх фірм корпорації, координувати їх діяльність в області НДДКР, але дає можливість компанії значно підвищити ефективність використання інноваційних ресурсів.

Однак локальні нововведення, розроблені одним відділенням, не завжди легко передаються в інші відділення. Перепони полягають у спробах трансферту продуктів або процесів, що не задовольняють умови іншої країни; у недостатній координації трансфертних механізмів.

Інтегрована система технологічного розвитку

Передбачає об’єднання ресурсів і можливостей всіх елементів МНК як на рівні головної компанії, так і на рівні дочірніх фірм для спільного створення і впровадження інновацій. Кожна одиниця своїми власними унікальними ресурсами сприяє розробці спільних інновацій. Цей тип політики краще інших підходить в умовах, коли потреба в інноваціях не відповідає дослідницьким можливостям даного відділення або коли об’єднані ресурси і можливості декількох організаційних одиниць можуть сприяти більш ефективній розробці потрібної технології. Створення гнучких зв’язків дозволяє об’єднати зусилля багатьох одиниць для отримання МНК ефекту синегрії.

Але такий процес створення інновацій також має свої обмеження. Він потребує значної міжнародної координації, яка може стати надто дорогою і неефективною. Чисельні зв’язки між різними організаційними одиницями, які необхідні для обслуговування цього процесу, можуть перевантажити компанію.