4. Ера національних держав (1945-1970 рр.)

Виділимо два головних напрямки розвитку міжнародного бізнесу: по-перше, становлення і бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що отримали внаслідок концесійної ери у певному розумінні розвинутий економічний базис і деяку кадрово-технологічну структуру. З другого боку – всі недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економік до тяжких фінансових проблем. Відбулися значні поштовхи у розвитку міжнародного бізнесу: незалежні держави проводили активний пошук ринків збуту традиційних продуктів свого експорту і були активними реципієнтами для будь-яких інвестицій. Розвиваються міжнародні ринки капіталу, з’являються і поширюються нові фінансові інструменти, зростає сфера міжнародного аудиту та консалтингу.

Наймогутніші американські корпорації, використовуючи переваги домінуючого положення США у післявоєнний період, вперше здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу. У 60-70-ті роки їх наздогнали і перегнали європейські та японські суперники. Завоювання ринків товарів та послуг завжди опосередковується ще більш жорсткою боротьбою тих же суперників на міжнародних, регіональних та національних ринках капіталів, технологій, робочої сили, інформації і т.д.

В 70-80-ті роки розвиваються і знаходяться на різних ступенях розвитку: Південна Корея, Філіппіни, Індії, Тайваню і т.д. Але внутрішній зміст цього процесу як раз і підготував перехід міжнародного бізнесу до найвищої точки його розвитку – глобалізації. За останні десятиліття МНК почали вирішувати складніші і глобальніші задачі: створення сітки міжнародного обслуговування, що включає банки, рекламні агентства, консалтингові фірми, університети, заклади охорони здоров’я і т.д., що опирається на глобальну комп’ютеризацію.

Ера націоналізації держав дала вагомий поштовх розвитку міжнародного бізнесу, одночасно міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень і тому потребував якісно нової системи управління.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70 рр. Хх ст.)

Цей період розвитку цивілізації взагалі і міжнародного бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, за якими йдуть економічні, соціальні і політичні зміни. Комп’ютерна революція і значний розвиток телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій шляхом виведення їх на якісно новий рівень. Сьогодні у світі практично не залишилось закритих для міжнародного бізнесу зон і тем. Реальна глобалізація характеризується тим, що міжнародні економічні зв’язки охопили практично всі країни планети і кожна з них залежить від міжнародного бізнесу. Наслідки: з одного боку, країна може користуватись всіма благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих чи інших ресурсів, можливостей і т.д. Але платою за це є суттєва залежність країни від стану світових ринків в цілому: не можна користуватись лише благами інтеграції, доводиться одночасно нести і ризики цього процесу.

2. Сутність та фактори глобалізації

Глобалізація – це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності.

Рушійні сили глобалізації:

- подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети;

- природно-кліматичні і економіко-географічні відмінності, що зумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв’язків між ними;

- досягнення транспорту і комунікацій;

- наростання відкритості ринків і міжнародних відносин;

- прискорення темпів технологічних нововведень і виведення винаходів на ринок;

- кооперація зусиль багатьох держав в екологічній сфері.

Гальмуючі фактори глобалізації:

- відмінності соціально-економічних систем;

- втручання держав в економіку і політика протекціонізму;

- коливання обмінних курсів;

- традиційні конфлікти;

- ідеологічні розбіжності;

- релігійні обмеження.

Вагомий інструмент економічної інтеграції країни в світову економу, а відповідно – інструмент глобалізації як такої, міжнародний бізнес у сучасних умовах визначається наступними рисами:

1. Доступність і всеосяжність. Міжнародний бізнес перетворюється у невід’ємну можливість принципово змінювати стратегічні і тактичні перспективи фірм і відкривати перед ними нові поля ділової активності.

2. Ступневість розвитку. Входження фірми в міжнародний бізнес починається з простих форм звичайної зарубіжної торгівлі і по мірі розвитку досягає вищої форми – МНК.

3. Технологічна глобалізація. Можливості інформатизації і телекомунікацій принципово змінили характер міжнародного бізнесу, який придбав принципово нові риси. Він може ефективно здійснюватись, “не виходячи з офісу” в режимі реального часу та за допомогою телекомунікацій охоплювати всі інтереси бізнесу.

4. Фінансиарізація. Цей термін відображає найважливішу рису “глобалізованого” міжнародного бізнесу: фінансовий зміст міжнародних ділових операцій, починаючи від їх ідеї і закінчуючи реальним результатом, стає центром, навколо якого обертаються всі інтереси, рішення, стратегії. Пошук і використання міжнародних конкурентних переваг стали жорстко опиратись на досягнення фінансового менеджменту, новітні і численні фінансові інструменти.