Контрольні запитання

1. Джерела зовнішньої інформації для міжнародних корпорацій.

2. З чого складається внутрішня інформація?

3. Назвіть основні чинники, що впливають на прийняття рішень в МНК.

4. Роль комунікаційного чинника впливу на прийняття рішень.

5. Охарактеризуйте умови визначеності, ризику, неповної визначеності та невизначеності.

6. Які рівні прийняття управлінських рішень в МНК можна виділити?

7. Назвіть чинники, що впливають на рівень прийняття управлінських рішень в корпораціях.

8. Які чинники ускладнюють процес контролю в міжнародному бізнесі?

9. Охарактеризуйте деінвестиційні рішення.

10. Переваги децентралізації управлінських рішень в МНК.

11. Назвіть основні проблеми звітності в міжнародному бізнесі.

Тема 8. Організація міжнародних ділових операцій

1. Особливості функції організації в міжнародному менеджменті.

2. Організація зовнішньоекономічної діяльності на великих підприємствах.

3. Управління експортною діяльністю малих і середніх підприємств.

1. Особливості функції організації в міжнародному менеджменті

Для фірм, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (далі – ЗЕД), важливим є завдання адаптації їх організаційної структури до міжнародних стратегій і середовища. При цьому організаційна структура буде результатом взаємодії ряду чинників, у тому числі місця розташування і типу закордонних підприємств, їхнього впливу на загальну ефективність роботи корпорації, характеру активів, використовуваних для ведення бізнесу поза країною базування, і перспектив досягнення цілей міжнародної діяльності і загальних цілей корпорації в часі. Іноді в країнах створюються додаткові структурні підрозділи для координації діяльності. Від форм і методів ведення операцій і розміщення виробничих підрозділів у країні базування і за кордоном залежать податки, витрати і контроль. Тому організаційна структура дуже впливає на досягнення цілей корпорації.

Організаційна структура і система звітності повинні змінюватися в часі в міру розширення діяльності за кордоном. За об’ємом зовнішньоекономічних операцій всі підприємства можна поділити на дві групи:

1. Малі та середні, які займаються тільки експортно-імпортними операціями.

2. Великі, які здійснюють всі види ЗЕД.

На одному полюсі набору організаційних можливостей знаходиться фірма, що експортує надлишки продукції з залученням посередника, який одержує право власності на продукцію і здійснює всі пов'язані з експортом операції. В цьому випадку тільки деякі робітники фірми зайняті експортними операціями. Так як фірма не має у своєму розпорядженні своїх людей за кордоном або робітників, що спеціально займаються експортом, то немає необхідності розробляти відповідну кадрову політику або програми підготовки і навчання. Оскільки право власності на товари фірми переходить в інші руки вже в країні базування, їй не потрібно розглядати правові або податкові питання стосовно до країни-імпортера. Платежі здійснюються у валюті своєї країни, і тому не виникає проблем із переведенням фінансових коштів або оцінкою ефективності роботи підрозділів у різних країнах. У фірми немає потреби в нових маркетингових програмах, тому що вона не починає спроб нарощування обсягу продаж за кордоном. Відповідні обов'язки можуть бути покладені на працівника, що має знання і час, достатні для того, щоб відрізнити реальні експортні замовлення від нездійсненних. За цих умов займатися закордонними операціями може спеціаліст, що знаходиться на невисокому рівні в ієрархії. 

На іншому полюсі знаходяться фірми, що пройшли через проміжні стадії і тепер мають у своєму розпорядженні закордонні філії і сприятливі умови для торгівлі за рубежем. Кожна функціональна або консультативна група усередині такої фірми залучена до цієї діяльності. Так як в цих фірмах експортні операції складають значну частину сумарних показників роботи, зокрема обсягів продаж і інвестицій, у діяльності за рубежем беруть участь працівники, що займають дуже високі посади в управлінській ієрархії.