Тема 4. Культурний контекст міжнародного менеджменту

1. Національні школи і досвід менеджменту в різних країнах.

2. Порівняльний аналіз американського та японського менеджменту.

3. Характеристика менеджерів різних кран, національні стереотипи.

1. Національні школи і досвід менеджменту в різних країнах

Відповідно до трьох світових ділових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська національні школи менеджменту.

Американська школа менеджменту – перша історична класична школа, що залишається провідною у світі, відзначається ґрунтовною менеджерською освітою (діє близько 300 шкіл бізнесу, що мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування»). Пропагандує, як правило жорсткий агресивний менеджмент. Величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів сприяє утриманню американською школою свого провідного місця в світовій освітній галузі. Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США містить в собі наступні напрямки:

- спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США;

- податковий консалтинг;

- утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища;

- ділові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки.

Японська школа менеджменту активно використовує зарубіжний досвід менеджменту; ґрунтується на колективістських засадах. Акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях за допомогою корпоративних навчальних центрів і закладів. Підготовчий та навчальний процес орієнтований на майбутню роботу менеджерів на світових ринках.

Європейські школи менеджменту

Французький підхід. В основі – планування управлінських процесів та розвитку. Планування в 40-50-ті роки ХХ ст. відзначається жорсткою регламентацією використання ресурсів; в 60-70-ті роки – індикативне (рекомендаційне, прогнозне) планування як форма координації державного і приватного секторів; у 80-90-ті роки відбувається перехід до стратегічного планування.

Німецький підхід ґрунтується на владі і кодексах, що чітко регламентують корпоративні відносини. Авторитаризм – природна функція лідерства, яка передбачає турботу менеджерів про підлеглих. 1951 р. – прийняття закону про залучення робітників до управління підприємствами, який передбачає:

- утворення виробничих рад, які проводять свої засідання в робочий час;

- включення представників трудового колективу до складу виконавчого комітету, в яких вони представ­ляють інтереси працівників і одночасно приймають рішення в інтересах усього підприємства.

Італійський підхід – діють переважно у середовищі з низькими ризиками та схильні до групового прийняття рішень. Досягається висока конкурентоспроможність італійських менеджерів внаслідок через високу комунікативну активність та відкритість.

Досвід Великобританії – висока цінність обачності, винахідливості, адаптивності, логіки; індивідуалізм вважається найвищою цінністю, що є як ментальним наслідком, так і результатом впливу однієї з найкращих освітніх систем у світі, що робить цих менеджерів найбільш компетентними, а, відповідно, – і незалежними у прийнятті рішень.