Розрахунок з'єднань

6.39 Розрахунок на зім’яття і сколювання з'єднань елементів, що працюють на осьові сили, слід робити без врахування роботи сталевих скріплень за формулами:

– на зминання

, (2.24)

– на сколювання

, (2.25)

де  – площі зім’яття і сколювання;

 – коефіцієнт умов роботи деревини на зминання поперек волокон, прийнятий для з'єднання лежнів і насадок у з’єднаннях зі стойками або палями при експлуатації елементів конструкції вище рівня води, рівним 1,2, при стиканні з ґрунтом або при знаходженні в ґрунті – 0,85; постійно вологих та таких, що знаходяться у воді – 0,75;

 – коефіцієнт умов роботи на сколювання, він дорівнює:

у лобових врубуваннях:

• 1,0 – при врубуваннях з одним зубом;

• 0,8 і 1,15 – відповідно по першому від торця і другому зубі при врубуваннях із двома зубами;

• в елементах, що з'єднуються на поздовжніх шпонках, – 0,7.

Сили тертя в з'єднаннях при розрахунках зім’яття і сколювання не враховуються, якщо вони не викликають додаткових напружень.

Розрахункову несучу здатність площі місцевого зім’яття деревини упоперек волокон (за виключенням лобових врубувань, гнізд та нагелів) допускається підвищувати за рахунок посилення їх металевими скріпленнями (цвяхами, дюбелями, шурупами, глухарями), які працюють спільно із зминанням деревини.

Розміщення на площадці місцевого зім’яття металевих скріплень, які працюють на вдавлення, слід виконувати згідно з вимогами табл.6.10.

Розрахунок сполучень з площадками місцевого зім’яття упоперек волокон, посилених скріпленнями, слід виконувати за формулою

(6.26)

де - число скріплень на площині зім’яття;

 – розрахункова несуча здатність вдавлювання одного скріплення (цвяха, дюбеля, шурупа, глухаря), кН (кгс) заглибленого у деревину упоперек волокон за формулою

(6.27)

де  – розрахунковий опір вдавлення на одиницю поверхні розрахункового контакту скріплення з деревиною приймається:

• для цвяхів та дюбелів незалежно від вологості деревини – 0,3 МПа (3 кгс/см²);

• для гвинтового цвяха (ТУ-69-369) при повітряно-сухій деревині – 0,6 МПа (6 кгс/см²);

• для шурупів, глухарів – відповідно до табл.6.1;

• для відповідної вологості деревини:

 – діаметр стержні скріплення, м(см);

 – розрахункова довжина контакту скріплення з деревиною, м(см);

 – розрахунковий опір місцевому зім’яттю упоперек волокон, який допускається визначати відповідно до табл.6.1;

 – діаметр шляпки скріплення, м(см).

Права частина формули (6.26) не повинна перевищувати значення .

6.40 Розрахунок лобових врубувань із двома зубами на сколювання слід виконувати: по площині сколювання першого від торця зуба – на зусилля, що припадають на його площу зм’яття; по площині сколювання другого від торця зуба – на повну силу.

6.41 Розрахункова довжина сколювання в елементах, що з'єднуються похилими колодками, повинна прийматися такою, що дорівнює:

, (6.28)

Розпір однієї колодки для визначення зусиль у стяжних болтах слід обчислювати за формулою

, (6.29)

У формулах (6.28) і (6.29) :

 – розрахункова зсувна сила на одну колодку без врахування піддатливості з'єднання;

 – відстань між колодками у просвіт;

 – плече сил сколювання колодки; см

 – довжина колодки.

6.42 В’язі в прикріпленнях поясів двотаврових дощано-цвяхових балок до суцільної перехресної стінки слід розраховувати на зсувне зусилля, що виникає між поясом і стінкою. При цьому несучу здатність цвяхів у прикріпленні слід приймати з коефіцієнтом умов роботи, таким, що дорівнює 0,8 при розрахунковій товщині стінки, яка дорівнює сумарній товщині її дощок.

Розрахункову довжину затиснення в деревині кінця цвяха допускається визначати за формулою:

(6.30)

де  – діаметр цвяха;

 – розрахунковий опір сталі цвяха розтягуванню та згину, границя текучості, МПа(кгс/см²) відповідно до розд.4 норм;

 – розрахунковий опір деревини зім’яттю вздовж волокон МПа (кгс/см²).

При визначенні розрахункової довжини затиснення цвяха не слід враховувати загострену частину довжиною . Крім цього, з його довжини слід відняти по 2 мм на кожен шов між елементами. При вільному виході цвяха з пакета його довжину слід зменшити на .

6.43 Клеєштирьові з'єднання, розташовані в стиснутих елементах і в стиснутій зоні згинаних елементів припускається розраховувати в припущенні, що 70 % зусилля передається через торці з’єднуваних елементів, а частина зусилля, що залишилася, сприймається штирями.

Клеєштирьові з'єднання, розташовані в розтягнутій зоні згинаних елементів і в розтягнутих елементах, належить розраховувати в припущенні, що зусилля, які припадають на окремі ділянки площі перерізу з’єднуваних елементів повністю сприймаються штирями; робота клейового шва між торцями елементів на розтягання не враховується.

На вплив поперечних сил зону клеєштирьового стику згинаних елементів слід розраховувати як суцільний переріз.