Розрахунок з’єднувальних планок і перфорованих листів

4.106 З’єднувальні планки або перфоровані листи наскрізних стиснутих елементів треба розраховувати на умовну поперечну силу Q_fіc, прийняту постійною по всій довжині стержня й визначати за формулою

, (4.93)

де

N – поздовжнє зусилля стиску в елементі;

 – коефіцієнт поздовжнього згину при перевірці стійкості елемента в площині з’єднувальних планок або перфорованих листів, прийнятий відповідно до табл. 1-3 обов'язкового додатка Ц в залежності від приведеного відносного ексцентриситету e_ef;

α_і – коефіцієнт, прийнятий рівним 0,024 – 0,00007, але не більше 0,015, 0,017 і 0,018 відповідно для сталей, що мають R_yn (згідно з табл. 4.4) до 350 МПа та тих, для яких R_yn > 350 МПа; тут  – гнучкість елемента в площині з’єднувальних планок або перфорованих листів.

З’єднувальні планки і перфоровані листи наскрізних стиснуто-зігнутих елементів треба розраховувати на поперечну силу, що дорівнює сумі фактичної поперечної сили при згині й умовної Q_fіc, яка визначена згідно з формулою (4.93).

При розташуванні з’єднувальних елементів у декількох паралельних площинах, перпендикулярних до осі, відносно якої виконується перевірка стійкості, поперечну силу Q слід розподіляти:

• при з’єднувальних планках або перфорованих листах, а також у випадку їхнього сполучення – порівну між усіма площинами планок і перфорованих листів;

• при суцільному листі (пакеті) і з’єднувальних планках або перфорованих листах – на суцільний лист (пакет) приймати частину поперечної сили, що дорівнює Q_bl й обчислену за формулою

(4.94)

де A_ef – площа перерізу брутто наскрізного елемента, що дорівнює bt_ef, тут b і t_ef визначаються за 4.35;

А_bl,_ef – частина перерізу елемента, що працює разом із суцільним листом і дорівнює A_bl +2t_₁ (тут А_bl – площа перерізу суцільного листа; t_v – товщина вертикального листа або пакета; ₁ – коефіцієнт, що приймається згідно з 4.53) .

З’єднувальні планки і перфоровані листи в проміжках між отворами перфорації слід розраховувати на частину поперечної сили Q, що приходиться на них, як елементи безрозкісних ферм.

Розрахунок опорних частин

4.107 Елементи опорних частин (котки, балансири, плити), як правило, треба розраховувати як конструкції на пружній основі.

Допускається визначати зусилля у верхніх балансирах всіх опорних частин, у нижніх балансирах нерухомих опорних частин у припущенні рівномірного розподілу навантаження по площі обпирання.

4.108 При розрахунку опорних частин мають бути враховані вказівки 2.26 і 2.34, а для рухомих опорних частин треба враховувати також ексцентриситети передачі тиску, що дорівнює поздовжнім переміщенням котків, секторів і балансирів від нормативних навантажень та дій.

Поздовжні переміщення рухомих опорних частин необхідно визначати від постійного навантаження, тимчасового вертикального навантаження з динамічним коефіцієнтом, деформації опор і їхніх основ, а також від температури, зазначеної в 2.33. При цьому для прогонових будов з відношенням відстані між фермами до прогону понад 1:15 необхідно враховувати вплив на нерухомі опорні частини навантажень, що виникають від перепаду температур поясів головних ферм, що дорівнює 15 °С.

4.109 Кріплення анкерного болта треба розраховувати відповідно до вказівок 5.14 СНиП II-21 із уведенням при цьому коефіцієнта умов роботи т = 0,7.

4.110 Розрахунок на зминання в циліндричних шарнірах (цапфах) балансирних опорних частин (при центральному куті дотикання поверхонь, рівному або більшому 90°) треба виконувати за формулою

, (4.95)

Розрахунок на діаметральний стиск котків треба виконувати за формулою

. (4.96)

У формулах (4.94) і (4.95):

F – тиск на опорну частину;

F₁ – тиск на один найбільш навантажений каток;

r – радіус кривизни поверхні котка або шарніра;

l – довжина котка або шарніра;

т - коефіцієнт умов роботи, прийнятий відповідно до табл. 4.12;

R_lp, R_сd – розрахункові опори відповідно місцевому зминанню при щільному дотиканні і діаметральному стиску котків при вільному дотиканні, прийняті відповідно до вимог 4.5;