Процес компонування

Компонування ‑ це нарахування складних відсотків частіше, ніж один раз на рік. Якщо позначити кількість разів нарахування складних відсотків на рік через m, то майбутню вартість можна визначити за формулою (формула 7.7):

^(7.7)

де k ‑ процентна ставка доходу (ставка розміщення).

При частішому нарахуванні відсотків майбутня вартість зростає.

Для визначення дійсної вартості суми, вкладеної на певну кількість років при нарахуванні відсотків частіше, ніж один раз на рік і дисконтній ставці d варто користуватися такою формулою (формула 7.8):

^(7.8)

При цьому якщо складний відсоток нараховується частіше, ніж один раз на рік, то дійсна вартість суми падає⁸.

7.3 Апарат фінансових обчислень

Існує концепція про інформаційну ефективність фінансового ринку (або просто ефективність), відповідно до якої ринок правильно оцінює інвестиційну вартість фінансових активів, а ціна відбиває всю наявну інформацію про прибутковість і ризикованість цінного паперу. Якщо ринок є ефективним у слабкій формі, то коливання цін на ринку мають характер випадкового процесу; ціни, які мають змінитися, не залежать від минулих і прогнозувати їх на підставі історичних даних неможливо. Інформаційна ефективність ринку є необхідною умовою економічної ефективності розподілу інвестиційних ресурсів.

Інвестиційні проекти вимагають капітальних витрат, вартість яких слід ураховувати максимально точно при визначенні доцільності інвестицій. Капітальні й супутні їм витрати можуть провадитися протягом одного або кількох років. Внаслідок реалізації проекту має бути забезпечене одержання додаткового грошового потоку. На стадії розробки ‑ це очікуваний додатковий грошовий потік.

Грошовий потік (cash flow) ‑ показник, що характеризує ефект інвестицій у вигляді грошових коштів, які повертають інвесторові. Грошовий потік надходить у вигляді додаткового чистого прибутку.

Основні методи розрахунків для визначення доцільності інвестицій:

1. визначання періоду окупності;

2. розрахунок середньої ставки доходу (середньої норми прибутку; ROI-аналіз);

3. визначення чистої наведеної (дійсної) вартості та внутрішньої норми прибутку;

4. визначення індексу рентабельності.

З перерахованих методів визначення доцільності інвестицій методика розрахунку чистої наведеної вартості й внутрішньої норми прибутку може дати найбільш точні результати й широко використовується аналітиками більшості країн⁹.

Визначення чистої дійсної вартості

В аналізі інвестиційного проекту з використанням методики чистої дійсної вартості потрібно враховувати такі основні дані:

1. початкові витрати (інвестиції);

2. чисті грошові потоки;

3. життєвий цикл інвестицій;

4. вартість капіталу;

5. часткова амортизація основних фондів.

Чиста дійсна (наведена) вартість майбутніх грошових потоків (Net Present Value ‑ NPV) – 1) дійсна вартість майбутніх грошових потоків від проекту (доходів) мінус дійсна вартість початкових інвестицій у проект (витрат); 2) різниця між ринковою вартістю проекту й витратами на його реалізацію.

Чиста дійсна вартість розраховується за такою формулою (формула 7.9):

^(7.9)

де NPV ‑ чиста дійсна вартість (ЧДВ) майбутніх грошових потоків;

PV_k – дійсна вартість додаткових майбутніх грошових потоків (припливів);

PV_in – дійсна вартість інвестицій у проект (витрат або відтоків);

FV_k ‑ майбутні грошові потоки;

FV_in – початкові й подальші інвестиції;

t – порядковий номер періоду для дисконтування (місяць, рік);

n – тривалість реалізації проекту (місяців, років);

i – ставка дисконтування.