4. Сфера товарного обігу

Україна взяла курс на європейські стандарти якості життя, але досягти поставлених цілей можна тільки на базі сталого розвитку економіки і підвищення рівня доходів населення. Не менш важливо забезпечити втілення в життя зваженої державної політики, що сприяла б функціонуванню сфери торговельного обслуговування за принципом "бізнес для людини". Така політика повинна опиратися на дослідження потреб суспільства, на формування напрямів ефективного задоволення розумних потреб. Щоб забезпечити ефективне функціонування споживчого ринку, варто завчасно виявляти погрозу деформацій на ньому, з'ясовуючи причини і наслідки їх виникнення. Існує гостра необхідність у впровадженні більш ефективних методів управління сферою товарного обігу, де завершується процес виробництва. Як показує практика розвинених країн, це можливо тільки при системному довгостроковому програмному підході.

Торгівля – це галузь, що забезпечує перехід товарної маси зі сфери виробництва до споживача.

Існуюче положення в структурно-територіальній організації торгівлі свідчить про незабезпечення оптимальних витрат часу покупцями на дорогу до магазинів, про обмежені можливості формувати різноманітні асортименти товарів, про малокомфортні умови для торгівлі. Тенденції до значних випереджальних темпів приросту роздрібної торговельної мережі в порівнянні з магазинами, числа ринків із продажу непродовольчих товарів, до зменшення обсягу продажів на ринках сільськогосподарських продуктів варто вважати неприйнятними. Такі деформації характерні майже для всіх регіонів України, викликані відсутністю належного державного регулювання галузі торгівлі в цілому. Необхідно істотно підвищити відповідальність за виконання соціальної функції і суб'єктів господарювання, і державних органів управління, які зобов'язані створювати необхідні умови для всіх учасників ринку, активно відслідковувати процеси структурно-територіальної організації торгівлі.

Загальні проблеми торгівлі в Україні в основному зводяться до того, що на тлі зростання кількості підприємств відсутні якісні перетворення, збільшилося число ланок у товарообігу, що утрудняє всі види його контролю, підвищилася кінцева вартість товарів, немає належного набору послуг. Про результати функціонування сфери товарного обігу в Україні свідчать дані таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Частка продаж товарів, вироблених підприємствами на території України, у товарообороті торгової мережі (%) [http://www.ukrstat.gov.ua]

	2005	2006	2007	2008	2009
Усі товари	70,5	67,3	64,5	63,1	67,4
Продовольчі товари	90,9	89,3	88,2	88,2	88,4
М'ясо та птиця свіжі та заморожені	96,9	96,1	94,7	96,5	95,6
М'ясо копчене, солоне та ковбасні вироби	96,9	96,8	95,5	96,3	96,5
Риба і морепродукти харчові	80,6	76,5	72,8	73,0	72,5
Масло вершкове	97,5	95,8	95,1	96,0	96,9
Олії рослинні	94,3	92,9	92,9	92,9	92,6
Жири тваринні харчові	94,4	96,7	95,5	98,2	95,6
Маргарин	95,8	93,2	92,8	92,7	93,7
Молоко та продукти молочні	94,5	93,6	93,2	92,9	92,5
Сир сичужний, плавлений та кисломолочний	90,9	91,2	89,1	88,9	89,1
Консерви, готові продукти м'ясні	78,6	78,5	90,7	93,4	93,2
Консерви, готові продукти рибні	79,1	74,5	75,0	77,3	74,6
Консерви овочеві	80,8	77,7	81,6	80,7	80,8
Консерви фруктово-ягідні	82,9	73,4	70,1	71,0	68,4
Яйця і яйцепродукти	98,9	98,9	98,9	99,1	98,8
Цукор	99,0	98,4	95,4	97,2	96,8
Непродовольчі товари	57,6	55,2	52,9	51,2	54,7
Тканини	64,8	58,0	57,8	66,9	70,3
Одяг та білизна з тканин	23,5	19,8	18,7	16,6	15,4
Вироби текстильні для домашнього вжитку та  інтер'єру	36,0	31,3	37,4	53,6	47,7
Одяг зі шкіри, хутра та інші вироби з них	81,2	61,8	41,6	24,5	28,5
Головні убори (крім хутрових і трикотажних)	71,7	54,7	42,0	32,5	43,5
Трикотаж верхній та білизняний	16,9	16,0	12,0	9,8	12,6
Вироби панчішно-шкарпеткові	58,6	45,8	38,8	41,4	43,0
Взуття шкіряне, текстильне, комбіноване, включаючи спортивне	8,8	6,5	4,2	4,5	6,4
Взуття гумове та полімерне	26,6	18,3	11,2	9,0	6,7
Засоби для миття, чищення та догляду	54,6	48,5	46,9	50,2	48,0
Товари парфумерно-косметичні	30,5	28,9	25,5	28,0	27,7
Галантереї та нитки	46,6	38,5	29,0	31,2	30,5
Сірники	78,3	77,8	76,7	68,0	69,4
Меблі	73,8	71,9	69,1	63,6	62,1
Килими, покриття для підлоги та стін	9,9	28,7	44,6	44,4	51,7

Розвиток торгівлі припускає досягнення наступних цілей:

- стабільне забезпечення роздрібної торгівлі різноманітними асортиментами якісної продукції за доступними цінами від легальних виробників;

- відновлення і модернізація складських комплексів, будівництво і введення в експлуатацію достатніх обсягів спеціалізованих і універсальних складських приміщень для вільного маневрування товарними потоками раціонального управління ними, розвиток інфраструктури зберігання в місцях виробництва;

- активне залучення національного капіталу до створення і розвитку інноваційних підприємств оптової торгівлі;

- формування "прозорого" економічного середовища в системі товарообороту;

- підтримка національного виробника в забезпеченні збуту продукції й ін.;

- створення єдиного інформаційного простору, єдиної національної інформаційної системи з вичерпною базою даних, у тому числі про джерела товарних ресурсів, у першу чергу вітчизняних;

- стимулювання інноваційної активності підприємств торгівлі, досягнення високого рівня автоматизації і механізації складських операцій і процесів, впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій і т. ін.

- діючий контроль за якістю товарів, виключення доступу на ринок фальсифікованої і неякісної продукції;

- створення інтегрованих структур (промислово-торговельних об'єднань, фінансово-торгово-промислових груп) для підтримки вітчизняних товаровиробників з метою забезпечення стабільності випуску і збуту продукції;

- введення атестаційних паспортів для об'єктів торговельної діяльності. Паспорт повинен визначати відповідність торговельного об'єкта встановленим нормам і вимогам, містити відомості про перелік і якість надаваних послуг, про дотримання правил торговельного обслуговування;

- систематичний моніторинг ефективності діяльності і якості послуг, що надаються підприємствами оптової торгівлі;

- максимальна адаптація структурно-територіальної організації роздрібної торговельної мережі до стереотипів і моделей поведінки споживачів, до їх запитів. Реалізувати це можливо шляхом розвитку видової структури роздрібної торговельної мережі, поглибивши соціальну диференціацію типів об'єктів і створивши на цій основі категорії "престижних" і "доступних" магазинів, з різними ціновими рівнями для однотипних товарів, з різними наборами послуг;

- стимулювання розвитку сучасних типів магазинів, ринків із продажу сільгосппродуктів, а також інших поза магазинних каналів роздрібного продажу, що використовують новітню телекомунікаційну техніку і технології;

- розгортання франчайзингових мереж, до складу яких увійдуть торговельні об'єкти малого бізнесу;

- створення корпоративних торговельних мереж, куди ввійшли б магазини-дискаунтери;

- розвиток фірмової мережі товаровиробників, що відповідала б своєму функціональному призначенню;

- підвищення ефективності державного регулювання структурно-територіальних організацій торговельної мережі.

Раціональна організація діяльності торгівлі, переорієнтація інтересів у бік національного виробника здатні забезпечити високу ефективність всієї системи товарообороту в країні і вирішити ключові завдання виробництва і реалізації продукції. Щоб розширити площину взаємних інтересів суб'єктів ринку, об'єднати їх зусилля, необхідно інтегрувати їх у єдиний територіально-інформаційний простір. При цьому, з огляду на розходження в рівнях промислового і аграрного потенціалів регіонів України, у якості необхідної структури, що оптимізує рух товарів і спрямованої на захист інтересів вітчизняних товаровиробників, є мережа регіональних оптових комплексів. Структура оптового товарообороту підприємств оптової торгівлі України представлена в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Структура оптового товарообороту підприємств оптової торгівлі України [http://www.ukrstat.gov.ua]

	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.
Оптовий товарооборот, млн. грн.	511150,0	667228,6	863881,9	1050392,9	860967,9
у тому числі
продовольчі товари	79123,2	103289,0	131483,2	155100,5	168298,8
непродовольчі товари	432026,8	563939,6	732398,7	895292,4	692669,0
Питома ваги в оптовому товарообороті, %	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі
продовольчі товари	15,5	15,5	15,2	14,8	19,5
непродовольчі товари	84,5	84,5	84,8	85,2	80,5
Питома ваги продажу товарів вітчизняного виробництва, %	70,0	65,3	62,6	63,0	64,2
у тому числі
продовольчі товари	78,6	75,6	75,1	74,8	74,4
непродовольчі товари	68,4	63,4	60,4	61,0	61,7

Державне регулювання сфери товарного обігу – це система заходів економічного, правового і організаційного характеру, за допомогою яких органи державної влади і управління впливають на процеси, які відбуваються в сфері торгівлі, і на суб'єкти, що пов'язані з нею.

Ціль державного регулювання торгово-економічних відносин – це створення умов, які забезпечують нормальне функціонування галузі в цілому, задоволення потреб споживача і стабільну участь суб'єктів комерційної діяльності в міжнародному розподілі праці.

Держава впливає на діяльність торговельних підприємств прямими і непрямими методами. До прямих методів відносяться:

Розробка і відновлення діючої законодавчої бази. Зокрема необхідно в законодавчому порядку скасувати право суб'єкта господарювання перепрофілювати торговельний об'єкт за власним бажанням через 5 років після його приватизації. Тільки при переконливому соціально-економічному обґрунтуванні доцільності перепрофілювання може бути дозволена зміна виду діяльності торговельного об'єкта або його товарної спеціалізації.

Контроль за дотриманням законів; державний реєстр створення підприємств торгівлі; контроль за якістю продукції; визначення верхнього рівня цін і розміру торговельних і оптово-збутових надбавок; регулювання умов і строків збереження і реалізації, маркування і обмін товарів; регулювання правил продажу окремих видів товарів; контроль за дотриманням санітарних норм торгівлі; регламентація порядку, а також валюти для розрахунків зі споживачами.

До непрямих методів відносяться:

Фінансова і кредитно-грошова політика; податкова політика; політика доходів; стимулювання підприємництва; регулювання експортно-імпортних операцій; розміщення державних замовлень; валютне регулювання; амортизаційна політика.

Крім того, необхідне розширення прав і обов'язків, підвищення відповідальності місцевих органів державно влади (сьогодні вони обмежили свої функції переважно збором податків, реєстрацією суб'єктів підприємництва, контролем за якістю товарів і правилами їх продажу).