Середня статистика спроб захоплення влади

з 1948 по 1982 р.

Країни (за рівнем доходу на душу населення)	1948−1952	1953−1958	1959−1964		1965−1970	1971–1976	1977−1982
Із низьким доходом	1,0 (21)	1,1 (24)	1,2 (39)	1,4 (51)		1,3 (53)	0,9 (55)
Із середнім доходом	1,6 (30)	1,7 (32)	1,4 (41)	0,8 (47)		0,9 (51)	0,6 (55)
Із високим доходом	0,0 (23)	0,2 (23)	0,1 (24)	0,2 (25)		0,1 (28)	0,1 (28)

Примітка: В дужках − загальна кількість країн, що складають конкретну групу. Підраховуються і вдалі, і невдалі способи перево­ротів. Вдалою спробою перевороту вважається перехід влади від лідера одного управління до лідера іншого, минаючи встановлену законом процедуру передачі влади. Невдалими способами перевороту вважаються намагання здійснити подібну передачу влади, які зазнали краху. Країни розділено на групи згідно зі статистикою прибутку на душу населення на 1988 рік та за класифікацією Світового банку.

Джерело: [69, 129].

На підтвердження реальності третьої тенденції суспільного розвитку пошлемося на дані, наведені у звіті Світового банку. Так, деякі дослідження виявили, що зв’язок між свободою та економічним зростанням неявний. На думку аналітиків Світо­вого банку, політичні свободи тісно пов’язані з такими показни­ками зростання добробуту, як освіта жінок, загальна освіта і «крива» дитячої смертності. Ці результати не показують чіткого взаємозв’язку між економічним зростанням і демократією, але вони стверджують, що політичні свободи є важливим компо­нентом загального зростання [69, 50].

Не викликає сумніву, що існує зв’язок між демократичною формою правління та рівнем і динамікою економічного розвит­ку. Однак тут слід говорити не про пряму залежність, яка має універсальний характер, а лише про тенденцію. Як слушно зауважив Гі Ерме, «багатство не стає автоматично попередньою умовою демократії, в той же час і бідність не є для них перешкодою, яку не можна подолати» [203, 107].

Економічне піднесення суспільства сприяє зростанню за­гальної культури громадян, дозволяє пом’якшити соціальні кон­флікти, швидше досягти необхідної для демократії злагоди. Економічне зростання створює реальні перспективи розвитку демократії. Демократія є результатом високої ефективності еко­номіки, досконалого виробництва, значного рівня кваліфікації праці, її творчого характеру. Тому відповідний рівень економіч­ного розвитку, добробуту більшості громадян є важливою і необхідною умовою стабільної демократії та всебічної модерні­зації суспільства.

Таким чином, проблема переходу до демократії є предметом жвавої дискусії наукової спільноти, яка характеризується широ­ким діапазоном думок: від повного заперечення «парадигми транзиту» – до глибокого переосмислення її сутності і можливостей застосування для окремо взятої країни. Щодо України, то не викликає сумніву той факт, що ми знаходимося лише на початковому етапі другої фази системної трансфор­мації, яка характеризується переходом від реалізації завдань лібералізації (що в основному було зроблено на попередньому етапі) до власно демократичних перетворень.

Прагнення одночасного вирішення проблем національного і державного будівництва, розбудови ринкової економіки у поєднанні із формуванням інститутів повноцінної демократії в Україні пов’язане з великими труднощами. Тим більше, що досвід успішних країн Заходу переконливо свідчить про те, що важко будувати демократичну країну «з чистого листа», без наявності відповідних умов. Водночас не існує прямої кореляції між формуванням демократичних інститутів і зростанням заможності громадян, становленням правової держави та визріванням громадянського суспільства.

Як показує аналіз, в колах наукової громади відбулася певна переоцінка уявлень про передумови демократії, які стали трак­туватися скоріше як сприятливі умови, зі зміщенням акцентів від економічних до соціокультурних чинників. Стає все більш зрозумілим, що сліпе копіювання чужого досвіду та ігнорування специфіки власного історичного розвитку може призвести до викривлення процесів демократизації, звести нанівець всі потуги реформаторів.