- •355 Електростатика Розділ 4. Електродинаміка медико-біологічних систем
- •Електростатика
- •4.1.1. Основні характеристики електричного поля
- •4.1.2. Електричний диполь
- •4.1.3. Діелектрики, поляризація діелектриків
- •4.1.4. Діелектричні властивості біологічних тканин
- •4.1.5. П’єзоелектричний ефект
- •Постійний струм. Електропровідність біологічних тканин
- •4.2.1. Характеристики електричного струму
- •4.2.2. Електропровідність біологічних тканин і рідин
- •4.2.3. Дія електричного струму на живий організм
- •Магнітне поле
- •4.3.1. Магнітне поле у вакуумі і його характеристики
- •4.3.2. Закон Біо–Савара–Лапласа
- •4.3.3. Дія магнітного поля на рухомий електричний заряд. Сила Ампера і сила Лоренца
- •4.3.4. Магнітні властивості речовини
- •4.3.5. Магнітні властивості тканин організму, фізичні основи магнітобіології
- •Електромагнітні коливання
- •4.4.1. Рівняння електричних коливань
- •4.4.2. Вимушені електричні коливання, змінний струм
- •4.4.3. Повний опір кола змінного струму (імпеданс). Закон Ома для кола змінного струму
- •4.4.4. Імпеданс біологічних тканин
- •Електромагнітні хвилі
- •4.5.1. Струм зміщення
- •4.5.2. Рівняння Максвелла
- •4.5.3. Плоскі електромагнітні хвилі. Вектор Умова-Пойнтінга
- •4.5.4. Шкала електромагнітних хвиль
- •Семінар “Методика одержання, реєстрації та передачі медико-біологічної інформації”
- •Контрольні питання для підготовки до семінару
- •Додаткова література
- •Типові задачі з еталонами розв’язків
- •Теоретичні питання, що розглядаються на семінарі
- •Додаткові теоретичні відомості
- •4.6.1. Прилади для вимірювання електричних параметрів та їх класифікація
- •Точність вимірювальних приладів
- •4.6.2. Вимірювання сили струму, напруги, ерс, опору в електричному колі
- •Вимірювання опорів
- •Вимірювання невідомої ерс компенсаційним методом. Дільники напруги
- •4.6.3. Осцилографи, генератори, підсилювачі, датчики
- •Підсилення і генерація електричних сигналів
- •Електроди та датчики медико-біологічної інформації
- •Структурна схема кола для одерження, передачі і реєстрації медико-біологічної інформації
- •Завдання для перевірки кінцевого рівня знань
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Хід роботи
- •Обробка результатів вимірювань
- •Контрольні питання
Магнітне поле
4.3.1. Магнітне поле у вакуумі і його характеристики
Д жерелом макроскопічного магнітного поля є намагнічені тіла, провідники зі струмом і рухомі електричні заряди. Природа цих джерел єдина: магнітне поле виникає в результаті руху заряджених мікрочастинок (електронів, протонів, іонів). Магнітне поле виявляють по дії на рухомі електричні заряди (провідник чи рамка зі струмом) або постійні магніти (магнітна стрілка).
Мал. 4.15.
Магнітне поле характеризується вектором магнітної індукції B. Магнітна індукція у деякій точці поля дорівнює відношенню максимального обертального моменту, який діє на пробну (нескінченно малих розмірів) рамку зі струмом у даній точці до магнітного моменту рамки:
. (4.42)
Дослід показує, що на пробну рамку зі струмом I діє обертальний момент, величина якого залежить від орієнтації рамки: (мал. 4.15а). Як випливає з формули (4.42), максимальне значення Мmax залежить від магнітного поля, в якому знаходиться контур, і характеристик самого контура – сили струму I в ньому і площі S, охопленої контуром.
Величину рm = IS називають модулем магнітного моменту контура. Вектор магнітного моменту pm напрямлений перпендикулярно до площини контура і зв’язаний з напрямком сили струму правилом правого гвинта (мал. 4.15б). Магнітні моменти є характеристикою не лише контурів зі струмом, а й багатьох елементарних частинок (протони, електрони тощо), за допомогою pm визначається їхня поведінка в магнітному полі.
Напрямок вектора B збігається з напрямком pm, якщо рамка знаходиться в положенні стійкої рівноваги. На мал. 4.16 показано положення рамки зі струмом, яке відповідає максимальному значенню обертального моменту (а) і стану стійкої рівноваги (б). У положенні (б) обертальний момент М = 0. Магнітна індукція вимірюється в Теслах (Тл): 1 Тл = 1 Н/(Ам).
К
Мал.
4.16.
B =0H, (4.43)
де 0 = 410–7 Гн/м – абсолютна магнітна проникність вакууму (магнітна стала). Розмірність напруженості магнітного поля в системі CI: [Н] = A/м.
Графічно магнітні поля зображають за допомогою силових ліній. Це лінії, дотичні до яких в кожній точці збігаються з напрямком B. Магнітні силові лінії прийнято проводити з такою густиною, щоб кількість ліній, які перетинають одиничну перпендикулярну до B площадку, чисельно дорівнювала б значенню індукції магнітного поля в місці розміщення площадки. Лінії магнітної індукції замкнені. Подібні поля називають вихровими.
Потоком вектора магнітної індукції (магнітний потік) dФ через елементарну площадку dS незамкненої поверхні S називають величину
dФ = BdScos, , (4.44)
де – кут між нормаллю до площадки та вектором В. За одиницю магнітного потоку в системі СІ приймається 1 Вебер (Вб) – магнітний потік, що створюється магнітним полем з індукцією 1 Тл, яке пронизує плоску поверхню площею 1 м2, розташовану перпендикулярно до вектора В.