Тема 7. Кредитування підприємств План

1. Необхідність та сутність кредитування підприємств

2. Форми та види кредиту

3. Практична діяльність підприємства по отриманню банківського кредиту. Етапи процесу кредитування

4. Небанківське кредитування підприємств

1. Необхідність та сутність кредитування підприємств

Отже, кредит відображає економічні відносини, що пов’язані з акумуляцією та планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх використання в економіці.

Термін «кредит» походить від латинського creditum, що означає борг, позика. В сучасному понятті кредит — це капітал, який береться під позику у вигляді грошової форми і надається в тимчасове використання господарюючим суб’єктам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати та цільового використання.

Кредитування – це спосіб надання кредиторами коштів суб’єктам підприємницької діяльності (позичальникам) у тимчасове використання, на чітко визначені цілі, за оплату і на умовах повернення.

Економічною основою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку.

Поряд з об’єктивною основою існують і специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення (рисунок 7.1).

Рисунок 7.1 – Причини виникнення кредитних відносин

Суб’єктами кредитних відносин є кредитор і позичальник.

Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності в тимчасове користування.

Кредиторами, що надають позику, можуть бути: комерційні банки та інші спеціалізовані фінансово-кредитні установи; держава – при видачі державного кредиту; міжнародні фінансово-кредитні установи; підприємства – при наданні комерційних кредитів.

Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, який одержав в тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, оплати і терміновості.

Юридичною основою кредитування підприємств є кредитний договір, який передбачає виникнення певних обов’язків кожної із сторін (кредитором і позичальником). Одночасно суб’єкти кредитних відносин володіють й певними правами та відповідають за дотримання і виконання договірних умов.

2. Форми та види кредиту

Кредит виступає опорою сучасної економіки України, невід’ємним елементом економічного розвитку.

Кредити, які надаються підприємствам, можна класифікувати за такими ознаками:

1. За призначенням і характером використання позики, що видаються, поділяються на:

• позики підприємствам;

• позики небанківським фінансовим установам;

• міжбанківські позики;

• позики під нерухомість;

• споживчі кредити;

• кредити під вексельне обертання тощо.

2. Залежно від форм кредити бувають:

• у товарній формі;

• у грошовій формі.

3. Залежно від видів кредити бувають:

• банківські;

• комерційні;

• державні;

• лізингові;

• іпотечні;

• тощо.

Банківський кредит – це економічні, кредитні відносини між банками і суб’єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів.

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини між окремими суб’єктами господарювання з приводу відстрочки оплати за продані (куплені) товари.

Державний кредит – це сукупність кредитних відносин між дер­жавою, юридичними та фізичними особами з приводу випуску (при­дбання) позик.

Лізинговий кредит – це економічні відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна на підставі укладеного до­говору.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредиторами можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Особами, які надають позику, можуть бути юридичні та фізичні особи, котрі мають у власності об'єкти іпотеки (виробничі будови, споруди, житлові будинки, мага­зини, земельні ділянки тощо).

4. В залежності від цільового спрямування кредит може бути:

• виробничі;

• споживчі.

Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі, насамперед, це кредити на затрати, пов’язані з покращенням житлових умов і створенням підсобного домашнього господарства, а також придбання товарів в кредит і на невідкладні потреби.

5. Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити під­розділяються на:

• забезпечені;

• незабезпечені (бланкові).

При цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредит. У забезпечення повернення кредиту приймаються: застава майна; цінні папери; шляхові та товарні документи; гарантія або доручення третьої особи; поліс страхової компанії тощо.

Незабезпечені (бланкові) позики – це позики, які надані банками економічно і фінансове стійким господарським органам під їх зобов’язання погашення в певний строк отриманої позики.

6. Залежно від мети використання кредити поділяються на:

• кредити, які видаються на формування обігових коштів;

• кредити, які видаються на фінансування основних фондів.

7. За строками використання кредити бувають:

• строкові;

• безстрокові;

• відстрочені;

• прострочені.

При цьому строкові позики — це позики, які надаються банками особам, які беруть позику на певний строк, встановлений у договорі сторін. Безстроковими називаються позики, які видаються банками на невизначений строк, до вимоги. Погашаються такі позики, як правило, за першою вимогою банку-кредитора. До прострочених належать позики, за якими вийшов строк повернення, передбачений кредитним договором банку з осо­бою, яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики, термін повернення яких, на прохання особи, що взяла позику, перенесений банком на більш тривалий строк. Відстрочка погашення позики оформляється, як правило, укладанням додаткової угоди до основно­го кредитного договору і супроводжується встановленням більш ви­сокої відсоткової ставки.

8. За термінами користування кредити поділяються на:

• короткострокові (до 1 року);

• середньострокові (від 1 до 3 років);

• довгострокові (понад 3 роки).

Короткострокові кредити – це кредити, які надаються банками госпорганам для покриття тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва і обігу, не забезпеченими надходженнями власних коштів у відповідному періоді. Видаються короткострокові позики на термін до одного року.

Середньострокові кредити – це кредити, що надаються на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкла­день. Надаються вони на термін до трьох років.

Довгострокові кредити – це кредити, що надаються на фінансування капітальних витрат по реконструкції, модернізації та розширенню діючих основних фондів, будівництво нових об’єктів тощо. Надаються довгострокові кредити на термін більше трьох років.

9. За методами надання розрізняють:

• позики, які видаються в разовому порядку;

• позики, що видаються відповідно до відкритої кредитної лінії.

При цьому під разовими розуміють позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо щодо кожної позики на підставі прохання та інших документів особи, яка бере позику. Позики за відкритою кредитною лінією надаються особі, що бере позику впродовж встановленого відрізку часу в межах раніше обумовлених розмірів, без додаткових спеціальних переговорів.

10. За способом оплати відсотків розрізняють:

• позики з фіксованою відсотковою ставкою;

• з плаваючою відсотковою ставкою.

При цьому позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються, як правило, підприємствам зі стабільною економікою. Проте вони можуть видаватися і під час інфляції, але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються, як правило, плаваючі відсоткові ставки. Ці ставки встановлюються з урахуванням офіцій­ної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції. Їх зміна за відповідними періодами передбачається в кредитних до­говорах між банком і особою, що бере позику.